Продовжую розповідати про тренерів, які в різні роки успішно очолювали київське «Динамо».
Моя розповідь про режисера першої гучної перемоги в біографії динамівського клубу Олега Ошенкова — заслуженого майстра спорту, заслуженого тренера СРСР і України.
Олег ОшенковТренерський шлях
У віці 40 років Олег Олександрович Ошенков очолив київське «Динамо», в якому пропрацював у 1951−1956 і 1959 роках. Потім були миколаївський «Суднобудівник» (1960), донецький «Шахтар» (1961−1969), харківський «Металіст» (1975−1976).
У 1970−1975 роках працював начальником відділу футболу спорткомітету УРСР. Був головою Федерації футболу України.
Ставши тренером, Ошенков використовував у своїй роботі передові методи підготовки команд. Вимогливо ставився до футболістів, був досвідченим психологом і намагався зрозуміти кожного підопічного, використовувати його найкращі ігрові якості, переконував гравців постійно підвищувати ігровий рівень.
Працюючи в «Шахтарі», запровадив щоденні дворазові тренування. До роботи з командою запрошував тренерів із легкої атлетики, акробатики, боксу. Пограли у складі «Шахтаря», запрошені Олегом Олександровичем, Валерій Лобановський та Олег Базилевич, які закінчили виступ у київському «Динамо».
Пішов із команди «гірників» Ошенков і вона вилетіла з вищої ліги. Щоправда, через рік повернулася в компанію найсильніших.
За Ошенкова в київському «Динамо» з’явилися гравці із Закарпаття: Василь Турянчик, Йожеф Сабо, Андрій Гаваші, а ще — Андрій Біба, Олег Базилевич, Володимир Ануфрієнко...
На мій погляд, Олег Ошенков заклав фундамент того «Динамо», яке виграло перше для клубу чемпіонське «золото» (1961).
Послужив ФК «Динамо» і син Олега Олександровича — Михайло. Він був соратником Валерія Лобановського, помічником великого тренера в роки тріумфальної ходи динамівців у 70−80 роки минулого століття (зокрема, добував цінну інформацію про закордонні клуби та збірні країн), був асистентом Валерія Васильовича і під час його роботи в Об’єднаних Арабських Еміратах та Кувейті.
«Кришталевий» тріумф «біло-синіх»
Найголовніше досягнення Олега Олександровича Ошенкова в київському «Динамо» — виграш Кубка СРСР 1954 року. Це був перший великий трофей киян у їхній біографії. Потім було ще 8 кубкових перемог, але найпам’ятнішою була та перша.
Шлях до фіналу був нелегким. Переможна хода до призу почалася в Києві перемогою (4:2) над «Спартаком» із Вільнюса. Потім був успіх у Москві в матчі з місцевим «Спартаком» (3:1), який до цього шість разів перегороджував шлях киян у кубкових турнірах.
У Києві на полі стадіону імені Хрущова в додатковий час до господарів прийшла перемога (3:1) у гострому протистоянні з ЦДКА.
Додатковий час знадобився в московському півфіналі з ленінградським «Зенітом» (1:0).
Фінал турніру пройшов у Москві 20 жовтня 1954 року. У складних погодних умовах. При густому тумані з опадами у вигляді дощу і мокрого снігу зійшлися «Динамо» (Київ) і «Спартак» (Єреван). Мінімальна перемога української команди — 2:1.
«Кришталевий» м’яч у ворота Сергія Затикяна забив інсайд динамівців Михайло Коман. А перший гол переможців був в активі Віктора Терентьєва. До речі, передачу йому зробив Коман.
Красень приз вручили динамівському капітану Андрію Зазроєву. Таким чином, Кубок країни вперше вирушив до України, до Києва!
У тому пам’ятному турнірі грали: Аркадій Ларіонов (5 матчів), Віталій Голубєв (5), Тиберій Попович (5), Віктор Терентьєв (5, 1 гол), Андрій Зазроєв (5, 4), Михайло Коман (5, 5), Віктор Фомін (5, 1), Ернст Юст (4), Олександр Кольцов (4, 1), Володимир Богданович (4), Володимир Граматикопуло (3, 1), Павло Віньковатов (3), Михайло Михалина (2), Олег Макаров (4), Євген Лемешко (1).
Разом із гравцями трумфаторами стали тренер Олег Ошенков і його асистент Антон Ідзковський.
Імена переможців Кубка СРСР-1954 вписані окремою сторінкою в славній історії ФК «Динамо» (Київ), який у травні 2027 року відзначатиме 100-річний ювілей.
Олександр ЛИПЕНКО для Dynamo.kiev.ua
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
