Анхель Торрес: «Я хотів би залишитися в «Динамо» якнайдовше»

Новачок «біло-синіх» Анхель Торрес поділився враженнями після переходу до київського «Динамо».

— Ти вже фактично тиждень в Україні. Чи подобається тобі тут? 

— Мені тут все дуже подобається. Дуже хороші враження від самої команди. Я хотів би тут залишитися якнайдовше. 

— Ти вже якийсь час тренувався з командою. Наскільки український футбол відрізняється від колумбійського, португальського, мальтійського чи австралійського? 

— Якщо порівнювати з тими чемпіонатами, де я пограв найбільше — Мальти, Австралії, то тут в Україні більш високий рівень в плані організації, дисципліни. Український футбол у цьому плані ближче до португальського. 

— За той час, що ти вже в Україні, чи довелося побувати на якомусь футбольному матчі? 

— Я дивився багато матчів по телевізору, але поки не був присутній на жодному матчі. Але я вже маю враження про рівень українського футболу. Мені він подобається значно більше, ніж у чемпіонатах, де я виступав раніше. 

— Ти не мав контракту з жодним клубом з літа минулого року… Як підтримував форму весь цей час? 

— Останні шість місяців я тренувався індивідуально, з персональним тренером, переважно акцент був на фізичній підготовці. 

— Ти є універсальним футболістом, виступав і на флангах атаки, і в центрі півзахисту, і навіть центрального форварда. Де тобі зручніше грати? Яку позицію тобі відводять в «Динамо»? 

— Найкомфортніше почуваю себе на позиції правого вінгера, однак для мене не проблема зіграти і на лівому фланзі. Можу зіграти на будь-якій позиції в атаці. 

— Деякі українські журналісти за манерою гри порівнюють тебе з молодим Андрієм Ярмоленком. А з ким ти сам себе порівняв би? 

— Так, я вже дізнався, які досягнення у Андрія Ярмоленка в Україні, наскільки це вагома персона в українському футболі. Але я не хотів би себе порівнювати з жодним гравцем. Я хочу будувати свою карʼєру, не рівняючись ні на кого, хочу зробити відомим своє власне імʼя. 

— Ти вигравав Юнацьку Лігу УЄФА у складі «Порту». А чи відомо тобі, що академія «Динамо» теж одна з найкращих у світі, клуб є одним із лідерів за кількістю власних вихованців у Європі?

— Так, я чув про дитячу футбольну академію «Динамо», я дуже високої думки про неї. Знаю, що у клубі дуже добре вибудована структура, хороші умови для юних талантів, тому постійно зʼявляються нові гравці, які досягають висот на професійному футболі. Навіть в Австралії я мав змогу побачити вихованців динамівської академії. 

— У 18 років ти перебрався з рідної Колумбії до Португалії. Чи був цей крок правильним для розвитку твоєї карʼєри? 

— Коли я дізнався, що в мене є можливість перебратися до настільки іменитого клубу, я до цього відразу почав готуватися, зокрема почав вчити мову, почав спеціально тренуватися. Для мене це був шанс, за який я вхопився обома руками. Розумів, що це чудова можливість зробити крок уперед. 

— А тепер час вчити українську. Якісь слова вже вивчив? 

— Деякі повсякденні фрази знаю, наприклад вітання «Добрий день». Мені дуже подобаються українці, ваш народ. 

— У тебе були злети і падіння. Ти ставав з «Сентрал Кост Марінерс» чемпіоном Австралії. Саме в той період десь і почали говорити про твій ймовірний перехід у «Динамо». Рік назад це були тільки чутки чи реальні розмови?

— Так, ще рік тому були розмови пов’язані з «Динамо». І вони тривали цілий рік. Але ці всі розмови, нарешті, в минулому. Тепер я в Києві і готовий демонструвати свої найкращі якості будучи гравцем цього великого клубу.

— «Динамо» наразі на першому місці в чемпіонаті і близьке до свого історичного чемпіонства. Коли кияни виграють УПЛ, то на емблемі з'явиться третя зірка. Це як у Аргентини після виграного ЧС. Історичний час для клубу. Знав про це?

— Звичайно. Я давно стежив за культурою та історією ФК «Динамо» Київ. І я знав про третю зірочку. Тому хочу допомогти команді її взяти.

— Всі ЗМІ вже розтиражували твої фото біля пам’ятника Валерія Васильовича Лобановського. Чого очікуєш від «Динамо» та гри в Україні?

— Я збираюся себе віддати повністю київському клубу. І я хочу вже в цьому сезоні допомогти «Динамо» стати чемпіоном. Якщо подивитись наперед, бажаю боротися з «біло-синіми» за всі можливі титули. Хочу принести багато трофеїв найбільш титулованому українському клубу.

— Якщо не брати до уваги футбол, то що тобі вже запам’яталося в Україні найбільше? Люди, привітність, їжа, культура? 

— Я вже познайомився з українською традиційною їжею. Окремо хочу виділити червоний суп — борщ. Я в принципі вважаю, що ваша їжа — дуже смачна. Встиг побачити деякі частини міста Київ, зрозумів для себе, що це дивовижно красиве місто. Не бачив ще всю красу, але скоро це виправлю.

— Чому ти обрав 17 ігровий номер?

— Якоїсь особливої історії щодо ігрового номера немає. Мені просто подобаються номери 10 і 7. Але оскільки обидва зайняті, то вирішив зробити мікс і сформувати потужну комбінацію для себе.