Колишній захисник «Динамо» Ласло Боднар, який нині входить у тренерський штаб «Кішварди», в інтерв’ю Nemzeti Sport розповів про зустріч з київським клубом на тренувальних зборах.
Ласло Боднар і Олександр Шовковський. Фото: fcdynamo.comПро зустріч з Шовковським:
«Шовковський — легенда клубу. Ми часто залишалися після тренувань і відпрацьовували штрафні удари. Скажу так: мені кілька разів вдавалося забити йому здалеку. У мене залишилися приємні спогади про Київ — це був мій перший закордонний клуб. Саме там я сформувався фізично і увійшов у міжнародний футбольний обіг, а згодом і до національної збірної.
Як я опинився в „Динамо“? Навесні 1999 року ми з „Дебреценом“ розгромили „Ференцварош“ із рахунком 6:1, і я забив шостий гол. У той час одна з фарм-команд „Динамо“ перебувала на зборі в Дебрецені, й один із керівників рекомендував мене київському клубу. Тодішній правий захисник команди, Олег Лужний, саме перейшов в „Арсенал“, тож мене розглядали як його заміну.
Мене рік спостерігали, а навесні 2000-го запросили до Києва. Ми домовилися про попередній контракт, а влітку я став гравцем українського клубу».
Про перший свій матч у Лізі чемпіонів проти «Манчестер Юнайтед», який відбувся 8 листопада 2000 року:
«Я грав на правому фланзі оборони, а проти мене діяв Гіггз. Не скажу, що не хвилювався перед матчем. Бекхем запустив м’яч мені за спину, на хід Гіггзу, але його замінили вже на 35-й хвилині. Щоправда, не тому, що я так добре захищався, а через травму.
Ми програли лише 0:1, а наприкінці гри після моєї подачі Георгі Деметрадзе змарнував чудову нагоду. Якби забив, „Манчестер“ міг би вилетіти з групи. У першому матчі в Києві ми зіграли внічию — 0:0, я тоді вийшов на заміну. Після того матчу ми відзначили результат... стрижкою».
Про легендарного тренера Валерія Лобановського:
«Він завжди був дуже коректним. Не говорив багато, лише оголошував, що буде на тренуванні, і сідав на трибуну. І під час матчів не кричав з технічної зони. Можливості отримував поступово — думаю, йому я подобався. Після нього при Олексієві Михайличенку я грав менше, але загалом не можу бути незадоволеним київською кар’єрою: двічі вигравав чемпіонат, один раз Кубок України, грав у Лізі чемпіонів. „Динамо“ — найбільший клуб, у якому я грав. Сподіваюся, мене за це не образяться в „Реді Булл“ чи „Роді“. Приємно було згадати Київ завдяки цьому товариському матчу».
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар