Воротар львівських «Карпат» Андрій Кліщук пригадав один з матчів своєї колишньою команди, «Гірника-Спорт», — проти київського «Динамо» (0:6) в 1/16 фіналу Кубка України-2015/16.
Андрій Кліщук. Фото — ФК «Карпати»— Ім’я у дорослому футболі ви собі зробили у «Гірнику-Спорт». З того періоду особливо виділяється ваш домашній матч проти «Динамо» (0:6) в 1/16 фіналу Кубка України-2015/16. Надовго запам’яталася гра?
— Так. На першій стадії Кубка ми тоді в гостях переграли «Кремінь» (2:0) й потрапили на «Динамо». Були дуже раді виходу на гранда, бо хотілося зіграти проти зірок. «Динамо» не підвело й приїхало до нас дійсно бойовим складом.
Ми вийшли зарядженими на матч, але самі розуміли на той момент рівень нашої команди та «Динамо». Це насправді були різні полюси, можна сказати. За деякими футболістами не встигали не те що ногами, а навіть мізками.
Гра вийшла важкою та емоційною. В мене було дуже багато роботи. Хоча, після я більше радів, аніж розчарувався, попри шість пропущених м’ячів. Усі результативні удари виявилися складними. При цьому у декількох епізодах я виручив. «Динамо» вовтузило нас добряче.
— Тоді Андрій Ярмоленко, якого активно торгували в «Евертон», оформив «3+3».
— Тоді мені здавалося, що він біжить, не торкаючись землі. Усі його рухи... Дуже швидко було.
— В середині другого тайму вам потужною гарматою з-за меж штрафного майданчика забив Віторіну Антунеш. Були шанси потягнути?
— Пам’ятаю той момент. Ярмоленко подав з кутового, й Антунеш у дотик пробив.
Після матчу ввечері була студія програми «Профутбол» з Ігорем Цигаником, а експертом запросили Ігоря Шуховцева. Останній тоді сказав щось типу: «Та що там той удар? Два приставних, в руки ловиш м’яч й починаєш атаку».
Шуховцев так незворушно це промовив, і я не зрозумів, що він несерйозно. Спочатку розчарувався. Подумав: «Блін, як так? Це ж удар без шансів». Вже почав себе накручувати, і тоді він все ж сказав: «Та я жартую».
— Футболки гравців «Динамо» після матчу розібрали?
— Так, я взяв футболку в Олександра Рибки, яка зберігалася в мене десять років. Цього літа ми з Юрієм Вакулком збирали гроші, й ця футболка з автографами пішла на благодійний аукціон. Забрали її за шість-сім тисяч гривень.
— У «Гірнику-Спорт» ви перетиналися з юним у майбутньому хавбеком «Динамо» та національної збірної України Олександром Андрієвським. Яким він вам запам’ятався як людина та гравець?
— Дуже добрий, спокійний та працьовитий. Пам’ятаю, постійно з ним перетиналися в залі, залишалися після тренувань та грали у тенісбол чи ще щось. Серед усіх інших в команді він вирізнявся тим, що взагалі не пив алкоголь та дуже мало їв солодкого. Такий, професійний футболіст.
— Його сила удару вже тоді відчувалася?
— Ліва нога дуже непогана. З приводу удару не пам’ятаю, а ось передачі у розріз в глибину віддавав напрочуд вдало, чим створював немало гольових моментів.
— Як головний тренер Ігор Жабченко його виховував?
— Ставився як до свого сина. Оберігав його, постійно хвалив та підказував. Було видно, що приділяв багато уваги.
Дмитро Вєнков
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
