Український півзахисник польської «Лехії» Богдан В’юнник розповів про частину кар’єри, яку він провів у київському «Динамо».
— У вас трохи нетипова біографія. Багато вихованців академії «Металіста», народжених на початку 2000-х, потім кудись переходили. Як так сталось, що згодом Богдан В’юнник був у школах і «Динамо», і «Шахтаря»?
— Це цікава історія. Завжди вірив у себе, але ніколи б не сказав, що гратиму у всіх цих найкращих школах. Розкажу такий ексклюзив — перед «Динамо» міг опинитись і у «Дніпрі», але разом із батьками вирішили залишитись у «Металісті», а наступного сезону (у 2016-му) я перейшов у «Динамо».
— А чому не вибрали «Дніпро»?
— У «Металісті» тоді ще було не так погано у плані фінансів. Ні, не кажу, що я щось заробляв. Просто в академії були їжа, світло, вода, а ми брали участь у турнірах. Все необхідне було.
Проте, я сам з Харкова та у певний момент переїхав до академії, бо там сказали, що усі основні гравці мають жити на базі. Згодом перестали давати гарну їжу, а мені сказали, що я маю повернутись додому, щоб трохи легше було вихованцям з інших міст.
Влітку з батьками вирішили йти у «Динамо». Тоді у академію «Динамо» прийшов Альберто Босх, і мене запросили.
— Уже за рік ви були в «Шахтарі». Це правильне рішення, чи потрібно було залишатись у столичному клубі?
— Знаєте, я ставив собі запитання: «Що було б, якби я залишився?». Але ні про що не шкодую, оскільки пережив у академії та головній команді «Шахтаря» найкращі моменти у житі. Мені й у «Динамо» подобалось, тому навіть не можу відрізнити де краще.
— Які відмінності є між школами двох українських грандів?
— За рівнем академій вони нічим не відрізняються. Відмінність полягає у тому, що в «Динамо» був іспанський стиль, у «Шахтарі» — спочатку іспанський, потім португальський.
Олександр Щербатих
- Пальцевєєрний або мажорний)))