Цими днями виповнилося рівно 50 років з дня однієї із знакових перемог київського «Динамо» на євроарені. Ця звитяга вписана золотими літерами не тільки в біографію столичного клубу, а й українського та радянського футболу загалом. Мова йде про перший матч Суперкубка УЄФА, у якому зустрілися володар Кубка чемпіонів мюнхенська «Баварія» та переможець Кубка кубків «Динамо».
Олег Блохін
У грі, яка відбувалась на легендарному Олімпійському стадіоні у Мюнхені, кияни продемонстрували свої найкращі якості і у важкій та напруженій боротьбі зуміли взяти гору. Італійський рефері Серджіо Гонелла дав свисток про закінчення матчу, коли на табло висвічувався рахунок 1:0 на користь «Динамо». Автором єдиного гола став нападаючий Олег Блохін, який у розмові з UA-Футбол із приємною ностальгією пригадав події, пов’язані як з тим пам’ятним поєдинком, так і з забитим ним м’ячем.
— Такий гол, мабуть, запам’ятався вам на все життя?
— Гол як гол. Чим він запам’ятався? Пробіг півполя, обіграв чотирьох суперників і забив. От і все.
— У складі «Баварії», яка два роки поспіль вигравала Кубок європейських чемпіонів тоді грало п’ятеро чинних чемпіонів світу — воротар Майєр, захисники Беккенбауер, Шварценбек, півзахисник Капельман та нападник Мюллер. Погодьтеся, вийти переможцем і суперництві з такою компанією дорогого вартує…
— Ми тоді були неабияк налаштовані на боротьбу, адже грали за честь клубу, були єдиним монолітнитм колективом. Хоча розуміли, що доведеться непросто, адже у нашому складі з різних причин не змогли грати відразу четверо хлопців: Веремеєв пропускав матч через дискваліфікацію, а Матвієнко, Мунтян та Онищенко були травмовані. Та ті гравці, які їх замінили, впоралися із завданням і ми перемогли.
Звісно, мало хто міг очікувати, що «Баварія» із таким підбором майстрів програє на своєму полі. Та сталося саме так, що додало нам впевненості перед грою-відповіддю у Києві. Її, до речі, ми також виграли — 2:0, і мені пощастило відзначитись «дублем» у ворота Майєра. Незабутні спогади! Переповнений Республіканський стадіон, емоції після фінального свистка, щасливі обличчя, вручення Суперкубка!
— Ваш результативний удар на 67-й хвилині мюнхенського поєдинка, коли ви одного за одним обіграли тих же Беккенбауера, Шварценбека, а також Йожефа Вайса і Удо Хорсмана, називали і «диво-голом», і навіть «голом століття». Багато хто вважає, що саме він став знаковим моментом у голосуванні щотижневика France Football по визначенні володаря «Золотого м’яча».
— Можливо, так і було. Хоча у тому ж 1975-му на це звання також претендував Франц Беккенбауер. Тим приємніше було випередити авторитетного німця, отримавши «Золотий м’яч». У моєму успіху була заслуга усієї команди і її старшого тренера. «Динамо» у тому році виграло мало не всі турніри, у яких брало участь — чемпіонат СРСР, Кубок кубків, Суперкубок.
Запам’ятались фінальний матч з «Ференцварошем» та обидва суперкубкові дуелі з «Баварією». За тиждень до Нового року мені зателефонували із редакції «Советского спорта» і повідомили, що мене було визнано володарем «Золотого м’яча». Попервах подумав, що це був новорічний розіграш, але потім мені стали телефонувати різні люди, після чого я зрозумів, що це не жарт.
— Свій історичний гол у першому матчі з «Баварією» на відео періодично переглядаєте?
— Ні. А от якщо показують по телебаченні, то дивлюся.
— А повний відеозапис мюнхенського поєдинку за Суперкубок у домашній колекції маєте?
— Так. Відеокасета у мене з’явилась через багато років після того матчу. Точно вже не пригадаю, але у 90-х. За кордоном мені її подарували.
В’ячеслав Кульчицький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар