Колишній півзахисник київського «Динамо» Максим Брагару, який на початку вересня перейшов на правах оренди до «Полісся», дав інтерв’ю прес-службі житомирян.
Максим Брагару— Максиме, привіт. Як справи?
— Все добре, все чудово.
— Як тебе називають у команді? Є якесь прізвисько?
— Особливого нема. Просто Макс. А «Брагарчик» — це вже свої так кажуть.
— Ти народився в Рені, так?
— Так, це зовсім на кордоні, кілометрів 7-10.
— Румунську мову знаєш?
— Ні, навіть кілька слів — ні.
— Як почав займатися футболом?
— Як і всі. Батько брав мене на тренування, брат також, от так і почалося.
— Футбольна родина?
— Можна сказати, так, але на любительському рівні.
— Яким ти бачив своє футбольне майбутнє в дитинстві?
— Хотів потрапити в професійну команду — це вдалося. Потім у молодіжну збірну, поїхати на чемпіонат Європи, далі — на Олімпіаду. Попав у «Динамо» — це дуже круто. Навіть не думав, що гратиму разом з Андрієм Ярмоленком.
— Він був твоїм кумиром?
— Так, з дитинства. Постерів не вішав, але уважно стежив за його грою.
— Пам’ятаєш перше тренування з ним?
— Це було дуже круто. В мене тоді була травма, в нього теж щось боліло, і ми разом займалися, грали з м’ячем.
— Яке враження справив?
— Дуже позитивне. Багато чому навчився в нього, вдячний за це.
— Як адаптувався у новій команді?
— Все добре, прийняли тепло. Багатьох знаю, тренерський штаб теж знайомий.
— З ким із гравців раніше перетинався?
— Борис Крушинський, Максим Мельниченко, Олександр Назаренко, Олександр Андрієвський, Володимир Шепелєв. Із тренерів — Кравченко.
— Тобто фактично ти потрапив не в нову команду, а до своїх?
— Так, це полегшує адаптацію.
— Який момент вважаєш вершиною своєї кар’єри на цей час?
— Збірна. Євро-2023, коли ми дійшли до півфіналу й перемогли Францію, а також перша Олімпіада.
— Той чвертьфінал проти Франції був сенсацією. Ви вірили в перемогу?
— Так. Руслан Петрович вірив у нас, ми вірили один в одного і в свій футбол. Виконували вимоги тренера — і все вийшло.
— Що стало ключовим у тій перемозі?
— Характер, майстерність у завершальних діях і те, що кожен боровся за партнера.
— Чим Олімпіада відрізняється від Євро?
— Масштабом і атмосферою. Наприклад, матч із Марокко — 45-50 тисяч уболівальників в однакових футболках. Це було неймовірно.
— Яким тобі згадується останнє Євро?
— Ми пройшли важку кваліфікацію, впевнено потрапили на турнір. Перший матч — вели 2:1, але програли 3:2. Це був болісний урок: футбол триває 90 і більше хвилин.
— Критика вболівальників після Євро доходила до тебе?
— Я стараюся не читати. Є люди, які пишуть просто так, не розбираючись у футболі. Важлива думка тих, хто справді розуміє і має досвід.
— Хто більше: критиків чи тих, хто підтримує?
— Є і ті, й ті. Але вдячний тим, хто підтримує завжди.
— Де ти був найсильнішим у кар’єрі — в «Чорноморці» чи «Динамо»?
— Думаю, що ще не розкрився повністю. Хочу більшого і вірю, що можу.
— Чи прогресував ти в «Динамо»?
— Так. Грав із топовими футболістами, багато хто з них у збірній. Це безцінний досвід. Вони підтримували й підказували.
— Став чемпіоном України.
— Так, але хочеться зробити це, коли граєш в основі весь сезон. Це ще одна мрія.
— Чому в «Динамо» важко пробитися в основу?
— Бо кожен тренер має своє бачення. Комусь підходиш, комусь ні. Але всюди треба доводити свій рівень на полі.
— Те, що у «Поліссі» тренер Руслан Ротань, допомагає?
— Ми добре знаємося по збірній, але все залежить від мене: як працюю, як показую себе на полі.
— Готовий до конкуренції?
— Звісно. В команді є Крушинський, Назаренко, Велетень, Гонсалвіш. Конкуренція потрібна, щоб рости.
— Кажуть, тебе можуть використовувати й на іншому фланзі.
— Нормально ставлюся. Грав на різних позиціях і в клубі, і в збірній. Але найулюбленіша — лівий вінгер.
— Найважча позиція у футболі?
— Думаю, опорний півзахисник.
— Найлегша?
— Такої нема. Кожна позиція має свої складнощі.
— Що потрібно, щоб у «Поліссі» ти став найкращою версією себе?
— Щодня працювати ще більше, показувати свій рівень на полі.
— Перший матч за «Полісся» — проти «Колоса». Які враження?
— Позитивні. Десь пригадував, що вимагав від нас Руслан Петрович у збірній. З кожним днем з’являється краще розуміння з партнерами. Це нормальний процес.
— Чи відрізняються вимоги Ротаня в збірній і зараз у клубі?
— Принципи ті самі: сучасний футбол, контроль м’яча, пресинг. Це мені дуже імпонує.
— Коли «Динамо» грало з «Поліссям», ти вже знав, що перейдеш сюди?
— Ні, це вирішилося буквально за два дні після матчу.
— Як сприйняв перехід?
— Для мене це новий виклик. Я хочу грати, скучив за футболом. Думаю, все буде добре.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
Кращий коментар