Є ще запитання до Бленуце?

Цей текст — своєрідний підсумок ідеї/ініціативи, з якою ми виступили ще на початку вересня в публікації «Вихід з-під пресингу для Бленуце», суть якої була — запропонувати новачкові київського «Динамо», румунському нападаючому Владиславу Бленуце, який тоді опинився під аномальною атакою в медіапросторі, довести свою позицію щодо України не на словах, а на ділі, та перевести свою першу зарплату в українському клубі на потреби ЗСУ. І ось, будь ласка, результат.

Як стало відомо, Бленуце переказав на користь ЗСУ 700 тис грн, а також направив українським військовим позашляховик Toyota.

Якщо слідувати законам логіки і здорового глузду, а також законам елементарної порядності, всі, хто місяць тому накинувся на футболіста за його перепости в соціальних мережах, зараз мають так само щось написати про його вчинок. Тим більше, що йдеться саме про вчинок, а не про якісь перепости.

Ну а якщо раптом знайдуться ті, хто, незважаючи на вчинок Бленуце, має намір продовжувати його «буліти», водночас ще й перебуваючи не на фронті, а на затишних трибунах українських стадіонів або в себе вдома біля екранів ноутбуків і ґаджетів, то в мене до них теж є проста пропозиція: підкріплювати кожен свій випад на адресу футболіста донатом на підтримку ЗСУ. І ось тоді, напевно, все буде хоча б частково чесно.

Так, і до речі. Хочу нагадати, що Бленуце — не українець. У нього навіть і близько немає жодного боргу перед нашою країною. Він нам ні-чо-го не винен. Взагалі нічого. Так, він приїхав виступати за український клуб, але він приїхав за нього виступати, незважаючи на те, що у нас війна. Крім поваги до нашої країни (сподіваюся, сумнівів у тому, що це з його боку є, ні в кого більше не залишилось), він нічого нікому тут не винен. Але, тим не менш, він зробив те, що зробив!

Ну а найголовніший підсумок цієї історії в тому, що тепер Бленуце зможе повноцінно сконцентруватися на тому, заради чого він тут з’явився — на принесенні користі «Динамо». Чекаємо від нього голів!

Олександр ПОПОВ