Голкіпер іспанської «Жирони» та молодіжної збірної України Владислав Крапивцов розповів про зірваний перехід у «Челсі» та виступи з Циганковим і Ванатом.
Владислав Крапивцов— Владе, давай почнемо бесіду зі справ клубних. «Жирона» сьогодні не схожа на ту команду, яка закохала у себе футбольних романтиків...
— «Жирона» в стадії перебудови. Прийшло багато нових гравців, яким необхідно зрозуміти принципи гри Мічела. Це не робиться за одну передсезонку. Багато футболістів є затребуваними у своїх збірних і це також дещо заважає попрацювати над недоліками.
Усій команді потрібен час, щоб зрозуміти один одного, оцінити можливості гравців. Відповідальності за результат ніхто не знімає. Наша задача — слухати тренерів, якісно робити свою роботу і результат прийде.
— З часу твого переходу пройшло 10 місяців. Як тебе змінила «Жирона»?
— Я не можу впевнено сказати, що вже повністю адаптувався. Я опинився в абсолютно іншому контексті футболу. Для молодого гравця потрапити в Ла Лігу — це топ. Кожного дня я відкриваю для себе щось нове. Великий обсяг інформації від тренерів і партнерів — я не лише про голкіперів зараз говорю. Мова про те, що тобі пропонує іспанський чемпіонат. Психологічно буває складно, але я розумів, що після U-19 «Дніпра-1» це буде абсолютно інший стрибок. В цьому плані мені дуже допоміг Вітя Циганков, без якого «Жироні» дуже складно було.
— Крім тебе в «Жироні» є Циганков і Ванат, плюс ще один українець Юліан, що працює в клубі, Стало легше?
— Звісно, адже ти розумієш, що не сам. В команді є хлопці, які розуміють твій менталітет. Можна і поспілкуватися, і пожартувати, разом провести час. Багато уваги приділяють дрібницям. Після тренування дивляться, як ноги реагують на навантаження.
— Як у твого тезки Ваната з адаптацією?
— Влад з перших днів багато дізнавався інформації. Зараз трошки освоївся, ще й забив кілька голів. Здорово в команді прийняли. Поки все йде, як треба. Дуже великі сподівання на нього покладають в «Жироні».
— Не без цього, коли за тобою тінь Довбика.
— Певний тиск присутній, але по Владу видно, що ментально був готовий приїхати в Європу, маючи за плечима кілька хороших сезонів в "Динамо".
— Яку характеристику можеш дати своїм колегам по воротарському цеху — Гассанізі та Ліваковичу?
— Пауло Гассаніга та Домінік Лівакович різні за своїм профайлом. В дитячих академіях воротарям роблять акцент на стилістику. На цьому рівні голкіпери грають на сильних сторонах, розвиваючи свій стиль по-максимуму. Пауло дуже багато мені допомагає, багато підказує. Я можу без проблем обговорити якісь деталі, які мені цікаві.
Дом лише нещодавно приєднався до "Жирони". Він приїхав, а я за кілька днів вирушив до збірної. У Ліваковича відчувається досвід, але я б також згадав Хуана Карлоса, який є носієм ДНК іспанської школи воротарів.
— Як ти себе почуваєш, коли в Іспанії воротар багато повинен не лише ловити, але й брати участь в різних фазах гри?
— Грати ногами, підчищати, білд-ап не стало для мене чимось новим, опанувавши певні принципи в школі "Дніпра". Якоюсь мірою, мені щастить на менторів, у яких я можу багато для себе щось взяти. Те саме ставлення до помилок, як реагує досвідчений воротар і все решта.
— Тренер воротарів Полісся Володимир Тименко, якого ти добре знаєш по Дніпру-1 і роботі в збірних, цікавився у тебе лайфхаками по роботі в «Жироні»?
— Я ділився з Володимиром Миколайовичем своїми враженнями. Свого часу він мені дуже допоміг тим обсягом інформації за час перебування в Дніпрі. Дуже багато нового для себе взяв, що взяв з собою в Іспанію. Вже тоді він ментально мене готував, до яких викликів мені потрібно готуватись, якщо я хочу грати на топовому рівні.
— Перед тим, як опинитись в «Жироні», у тебе був кількамісячний період без клубу. Що відчуває молодий футболіст, який в статусі кращого воротаря Євро-2024, опиняється в підвішеному стані?
— Коли розпадався "Дніпро-1" я вирішив, що далі будуватиму кар’єру за межами України. Ми з моїм агентом постійно були на зв’язку. Десь нотка тривоги проскакувала, бо час йшов і ти не розумієш, де опинишся завтра. Було легше в плані того, що поруч був Вадим [Шаблій]. Так само Єгор Ярмолюк мене підтримував в той період. Я розумів, що він зробить все від себе залежне і я зроблю максимум, щоб ми підпишемо контракт з командою, в якій розвиватимусь далі.
— Спочатку ти був в «Челсі», навіть потренувався з першою командою. Що не склалося?
— Я зробив помилку, що завчасно почав прив’язуватись до команди. Мене дуже тепло прийняли. Я був постійно з дублерами, тренувався, брали на ігри. Єдине, що я не міг грати і був без контракту.
— Як воно — тренуватись з хлопцями, яких до цього бачиш по ТБ або розмінюєш картки в EA FC?
— Усвідомлення приходить постфактум. Коли ти ніколи до цього не грав на дорослому рівні, деякі речі для тебе дещо в новинку Багато працювати фізично, щоб бути на тому рівні. Пієтет до зіркових прізвищ є, але і я не просто так приїхав і хотів довести, що заслуговую на цей шанс.
Все йшло класно. У тебе плюс-мінус побутово в Англії все чудово і напівдорозі тобі кажуть, що не вийшло через бюрократичні моменти. Ця ситуація навчила мене бути більш стійким. Не потрібно панікувати. Я хочу відмітити, що в «Челсі» і Арсеналі, говорячи про U-21, дуже високий рівень інтенсивності. На такій швидкості приймати рішення на полі складно, якщо ти до цього не був в тому тренувальному процесі.
— Удар був важким?
— Перші кілька днів ходив темнішим за хмари. Ти не розумієш, що робити далі. Я знав, що після класного Євро був інтерес інших клубів. Я почав тренуватись індивідуально.
— Тріо воротарів «Челсі» Санчес, Йоргенсен, Слоніна — ці хлопці реально в порядку?
— Це інший рівень.
— Мудрик був би корисним «Челсі», якби міг зараз вийти?
— 100%! Міша не просто так туди потрапив. Він приходив до «Челсі», коли не все було стабільно, як зараз. У Марески він міг би спокійно грати і далі розвиватися.
— Твій обраний шлях з успішними пошуками клубу в Європі може послужити прикладом іншим молодим гравцям?
— Зараз я скажу, що все зробив правильно. У тебе немає певної зони комфорту, якби ти розумів, що після U-19 ти піднімешся в дубль, тренуватимешся з основою і втратити дорогоцінний час в теплій ванній. Ти швидко дорослішаєш, одразу занурюєшся в кухню дорослого футболу. Побут, режим, відновлення, чекапи. Кожна деталь грає ключову роль. Ти розумієш, що можеш бути корисним вже зараз, а не чекати свого шансу в порядку черги.
— У тебе за плечима вже кілька матчів в Ла Лізі, в яких у тебе було чимало роботи, як для необстріляного кіпера.
— Кожен суперник може створити тобі проблеми. Маленька помилка може перекреслити все. Потрібно програмувати себе на те, що в будь-яку хвилину, я маю бути готовим вийти і допомогти команді.
— Як ти реагуєш на ігри, коли у суперника летить все, шо тільки можна?
— Якщо згадувати останній матч того сезону проти "Атлетіко" (0:4), я зробив кілька помилок. Проаналізувавши я зрозумів, що моя реакція була не зовсім правильною в цій ситуації. Проти "Вільярреала" (0:4) у серпні — та сама історія. Все пішло шкереберть. Я ніколи не отримував 4 у власні ворота впродовж 30 хвилин.
Проаналізувавши їх, я дійшов висновку, що в тих поєдинках і не було шансу чимось зарадити. В такі моменти важко перемикатися одразу. Потрібно навчатись тримати удар в різних ситуаціях. Я завжди був впевненим у собі і дозволити засумніватись в собі — це не для мене. Але перша реакція на побідне була далекою від того рівня, на якому я хочу грати.
— Після невдач не накручуєш себе зайвий раз?
— Стараюсь менше це робити. Більше аналізую, прислуховуюсь до себе, розбираю з тренерами і рухаюсь вперед. Ще з часів Дніпра Тименко нас привчав, як не потрібно реагувати на свої невдалі дії. Зараз в «Жироні» працює з нами ментальний тренер, з яким ти проговорюєш всі ці нюанси.
— За темпераментом своїм екстраверт чи інтроверт?
— Складно відповісти. В повсякденці, напевно, я більш закритий. Мені багато потрібно часу. щоб освоїтись для себе в новому середовищі, але мені так само цікаве небанальне спілкування, яке тебе заряджає, а не виснажує енергетично.
— Я знаю, що у тебе досить велика родина. Розлука з близькими тебе сильно вибиває з колії?
— З батьком я не бачився вже 2 роки. Частина родини мене тут навідує періодично і я дуже ціную, коли вони поруч зі мною.
— Хто з воротарів був для тебе прикладом?
— З дитинства Ноєр справив враження. Потім тер Штеген. Із сучасних — Едерсон.
Олександр Карпенко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
