Рік тому в українському футболі сталося безпрецедентне подія: колишньому гравцю збірної України і капітану одеського «Чорноморця» Андрію Телесненку трансплантували серце. Найважливіший орган в людському організмі йому був пересаджений 19 листопада 2024 року в столичній клініці Центру кардіології та кардіохірургії МОЗ України. Саме ця дата стала для пацієнта другим Днем народження.
На лікарняному ліжку екс-футболіст, а нині тренер опинився на початку вересня минулого року, коли обстеження показало надскладні проблеми з серцем. Через багаторічні навантаження і стреси воно мало багато рубців. В результаті перенесеного «на ногах» інфаркту знадобилася термінова операція, проте і після неї зношене серце функціонувало всього на 10 відсотків. Вердикт лікарів був однозначним: необхідно його заміна.
Андрій Телесненко— Як почуваєтеся з новим серцем через рік після трансплантації?
— Почуваю себе добре. Регулярно відвідую столичну клініку з метою планового обстеження, в яке входять розширений аналіз крові, біопсія, коронарографія тощо. Тобто роблю все те, що вимагають лікарі для контролю мого стану і, перш за все, серця. Ось і зараз знаходжуся в клініці, куди приїхав на три дні для ретельного обстеження.
— Не виникали чи в період реабілітації якісь непередбачувані проблеми зі здоров’ям?
— На жаль, одного разу таке було. В середині травня цього року. Серед ночі мені стало дуже погано: почало сильно трясти, виник озноб, а температура підскочила за 40 градусів. Добре, що вчасно приїхала «швидка» і мені надали першу допомогу. А на ранок за домовленістю з друзями знайшлася машина, якою в терміновому порядку мене доставили до Києва. У «моїй» клініці мене вже чекали. Після обстеження з’ясувалося, що у мене була дуже серйозна інфекція, через яку я провів у лікарні три тижні. З них два з половиною — під крапельницями з різними антибіотиками. Перша крапельниця починалася в шостій ранку, а остання завершувалася в першій ночі.
— Що змінилося у вашому житті з моменту заміни серця?
— Проходжу курс реабілітації, що передбачає щоденний погодинний прийом особливих препаратів, прописаних лікарями. Все це ліки спрямоване на те, щоб не було відторгнення нового серця. Двічі за цей рік проходив реабілітацію в санаторії, яка включала різні процедури. Крім того, намагаюся здійснювати пішохідні прогулянки на свіжому повітрі, виконую фізичні вправи з гантелями в домашній обстановці. Правда, живу на орендованій квартирі.
— Карантинний режим?
— Він був у перші три місяці. Саме цей термін рекомендувався лікарями, щоб раптом не виникло яких-небудь несподіваних ускладнень. Весь цей час я перебував під наглядом лікаря-кардіолога, яка мені дуже допомогла. Особливо на початковому етапі після повернення в Одесу.
А вдома, схоже, мене не чекали, що стало для мене великим потрясінням. Я був без жодної уваги з боку дружини під час реабілітації. Жодним чином не думав, що після всього того, що мені довелося пережити, вона від мене відмовиться. Як підсумок, залишився без житла, автомобіля і чималої суми грошей. З власної квартири я був виписаний, коли знаходився на черговому обстеженні в Києві. Але про це я дізнався не відразу, а лише в травні. Після такого вчинку і ставлення я вирішив подати на розлучення. Тепер моє нове серце готується до ще одного важкого випробування — неприємної, обтяжливої та довготривалої процедури — поділу майна.
— У чому в такий важкий період знаходите підтримку?
— У спілкуванні з близькими людьми, друзями, колегами, відомими ветеранами футболу та вболівальниками. А ще з небайдужими людьми з різних сфер діяльності. Усім тим, хто не залишився осторонь і допоміг мені у важкий період, висловлюю велику подяку. Кожному з них — низький уклін. Перш за все, це стосується моїх рятівників — завідувача відділення набуття вад серця Сергія Варбанця, лікаря-кардіолога Мар’яни Дякун і всього медперсоналу. І до сих пір мені часто дзвонять по телефону з різних міст України та інших країн, у тому числі й журналісти. Хтось із них дізнався, що я перший в Європі професійний футболіст і тренер, кому була зроблена пересадка серця.
— А що, є ще такі?
— Не так давно дізнався, що через кілька тижнів після моєї трансплантації таку ж операцію переніс серб Мілош Шестич, колишній гравець «Црвени Зірки». Є ще одна футбольна людина з новим серцем, але на іншому континенті — в Північній Америці. Це канадець Саймон Кіт. А ось легендарний ірландець Джордж Бест, що входить в десятку кращих в історії футболу гравців, переніс операцію з трансплантації печінки.
— Відвідуєте футбольні матчі в Одесі?
— Так, звичайно. За можливості буваю на іграх рідного «Чорноморця» і жіночої команди «SeaSters». А ще відвідую матчі за участю юних футболістів з Академії ФК «Чорноморець». Я намагаюся жити звичним життям і планую повернутися до тренерської діяльності. Адже футбол для мене — це усе!
В'ячеслав Кульчицький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
