Зараз у чемпіонаті MLS виступає чотири українці. Найдосвідченіший з них, це захисник національної команди Олександр Сваток, який перейшов в американський «Остін» влітку 2024 року. В інтерв’ю сайту Sport.ua футболіст розповів про минулий сезон своїх виступів на клубному рівні, але головною темою нашої розмови була, звичайно ж, збірна України, у складі якої на даний момент провів 11 матчів.
Олександр Сваток. Фото — прес-служба УАФ
— Олександре, 2025 рік добігає кінця. Як ти його оціниш для себе у футбольному плані?
— Завжди хочеться більшого, але, думаю, що можу занести рік в актив. Я провів повний сезон в МЛС. «Остін» виконав мінімальне завдання, пробившись до плей-офф, а також команда вийшла до фіналу Кубка. І, без сумніву, виклики та матчі за збірну України стоять осібно. Тим більше, що ми ще маємо шанси вийти на ЧС-2026.
— Чим цікавий чемпіонат МЛС?
— Перш за все, тим, що між командами немає прірви. Аутсайдер може виграти у лідера і для нікого це не стане сенсацією. У кожному колективі є футболісти високого рівня, особливо це стосується виконавців атакуючого плану, які можуть робити різницю. Захисникам непросто протистояти таким майстрам.
— Якщо порівнювати з Європою, на якому місці була б МЛС?
— Складно сказати. Тут футбол швидко розвивається, але в Європі, на мій погляд, команди діють більш дисципліновано, компактніше, що дає їм перевагу. Ось хто за цими параметрами виглядає краще, той частіше і досягає позитивних результатів.
— «Інтер Маямі» по праву став чемпіоном?
— Раз виграли, значить, по праву, хоча вони і програли багато матчів протягом сезону. І в фіналі «Ванкувер» виглядав краще за суперника, проте в складі флоридців є такі майстри, як Ліонель Мессі та ще деякі інші виконавці, які можуть виконати. Це, по суті, і вирішило долю протистояння.
— Незважаючи на те, що ти виступаєш за океаном, за тобою стежили зі збірної України. Вірив, що коли вирушав до США, будеш затребуваний у національній команді?
— Як сказати. Я на це сподівався, оскільки до переходу в «Остін» вже викликався до збірної за Сергія Реброва. Я розумів, що мені потрібно якомога краще виконувати свою роботу, і щоб команда була вище в таблиці.
— Але дебютував ти в національній команді, коли її очолив Руслань Ротань, з яким провів разом на полі не один десяток матчів.
— Дійсно. Я був одночасно і здивований, і радий, що тренер довірив мені місце в складі. Мої шанси зросли через те, що травму отримав Ілля Забарний. Дуже хвилююче було, адже я добре знав Руслана Ротаня, Сергія Кравченка, Євгена Баришнікова. Дуже не хотілося підвести цих людей. Було почесно дебютувати в грі проти Англії, та ще й на «Уемблі». Шкода тільки, що з результатом не склалося (0:2).
— Який матч ти б виділив для себе, як найкращий у синьо-жовтій футболці?
— Напевно, проти Італії у кваліфікації Євро-2024 (0:0) і Бельгії (0:0) у фінальній стадії того ж чемпіонату Європи. Це були два важливі поєдинки. Наша команда була нічим не гірша за суперників, до того ж ми не пропустили, але Україні потрібні були перемоги. Проте ці ігри, без перебільшення, можна занести в актив.
— Але згадувати, напевно, не хочеться матч-відповідь проти тих же бельгійців, тільки вже в плей-офф Ліги націй...
— Так. Ті події довго не виходили з голови. Перша гра була за збірную України — 3:1. У матчі-відповіді перший тайм завершився внічию, все ніби було під контролем, але гол на 70-й хвилині вибив нас із сідла. Звідси і швидкий другий м’яч, а потім крапку в матчі поставив Лукаку.
— Всі тоді задавалися питанням: чому так сталося, дивлячись на впевнену гру збірної України в першому поєдинку?
— Важко сказати. Футбол складається з дрібниць. Одну причину складно назвати. Ми зламалися психологічно після першого пропущеного м’яча, а у суперника навпаки — виросли крила.
— Під час відбірного турніру ЧС-2026 збірна України отримала чимало критики, особливо після першого поєдинку з Азербайджаном (1:1). Чи згоден з нею?
— Частково, так. Однак зараз усі навчилися грати у футбол. Не як виправдання скажу, що газон у Баку був не найкращої якості, що заважало нашим технічним гравцям краще проявити свою індивідуальну майстерність. Десь нам не вистачило і агресії, мало доставляли м’яч у штрафний майданчик суперника. При цьому азербайджанці дисципліновано зіграли біля своїх воріт. За це потрібно віддати їм належне. Хоча ми повинні були обігравати господарів.
— І все ж «синьо-жовті» вийшли в плей-оф відбору ЧС-2026 і в березні наступного року в півфіналі зіграють зі Швецією. Що скажеш про цього суперника?
— Опонент сильний, авторитетний. Це буде складна гра для обох команд, але наша збірна вірить у свої сили. Ми дуже хочемо потрапити на чемпіонат світу.
— Не можу не запитати і про потенційних опонентів збірної України у фінальній стадії змагань: Нідерланди, Японія і Туніс?
— Мені зараз складно щось сказати про японців і тунісців, а ось Нідерланди, напевно, на папері будуть вважатися фаворитами цієї групи. Втім, не хочеться поки так далеко заглядати, спочатку потрібно обіграти шведів.
— Слідкуєш за чемпіонатом України?
— Так. В курсі всіх справ, але більше уваги приділяю командам, в яких грають або працюють люди, з якими я виступав у «Дніпрі». Звісно, це «Полісся», також приємно здивував ЛНЗ, спостерігаю за «Карпатами», «Металістом 1925». Звичайно, не можу не цікавитися нашими грандами «Шахтарем» і «Динамо», оскільки вони були в груповому раунді Ліги конференцій.
— Які цілі ставиш для себе на найближче майбутнє?
— Добре підготуватися до чемпіонату, щоб поліпшити результат в МЛС і, звичайно ж, хочеться бути затребуваним у національній команді, щоб пробитися з нею на Мундіаль.
Сергій Дем'янчук
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
