Новий голкіпер «Чорноморця» Максим Коваль поспілкувався з «УФ» про повернення в український футбол після семи років виступів в різних країнах світу.
Максим Коваль— Максиме, минуло трохи більше місяця з нашої розмови, і ось ви в Чорноморці. Вітаємо вдома!
— Я дуже щасливий. Сподіваюсь, що час покаже правильність цього рішення.
— Як розвивались події з цим переходом?
— Зателефонував Олександр Грановський (співвласник Чорноморця, — прим. УФ). Сказав, що мене чекають вдома. Ми про все домовились за 5 хвилин.
— Що вас підкупило в пропозиції Чорноморця?
— Розмова з Олександром Геннадійовичем [Грановським]. Перед командою стоїть амбітне завдання повернутись в УПЛ. Мені дуже імпонує підхід керівництва клубу.
— Можливість знову працювати з Романом Григорчуком та Андрієм Глущенком була ключовим фактором при ухваленні рішення?
— Я завжди буду вдячний долі, що завдяки їм я у ранньому віці отримав свій шанс, а через багато років Роман Йосипович та Андрій Олександрович покликали мене допомогти Чорноморцю. Обох я вважаю одними з кращих в Україні. Зі свого боку можу пообіцяти викластись на повну, щоб принести користь команді.
— Григорчук за ці роки сильно змінився у баченні футболу?
— Будучи молодшим, я не витримував довго на теоріях. Хотілося пошвидше на поле, а коли подорослішав, почав ловити себе на тому, що з таких дрібниць і складається результат.
— Як проходить інтеграція в новій команді?
— Все супер. Хлопці і персонал допомагають швидко адаптуватись. В плані побуту звикаю до нових реалій.
— Як у вашому оточенні сприйняли новину про повернення?
— Про це знали лише батьки. Коли офіційно про все оголосили, хтось приємно здивувався, хтось подумав, що я кукухою поїхав:) Зараз живу на базі. В Совіньйоні, на мій погляд, круті умови за мірками Першої ліги.
— Крім Чорноморця були ще варіанти?
— До конкретики не дійшло. Зараз я хочу повністю сконцентруватись на Чорноморці. Бути з нашими людьми, радувати вболівальників і приносити користь.
— Чи стежили ви за нашим футболом до переходу в Чорноморець?
— Слідкував переважно за командами, в яких пограв. Я зараз відкриваю для себе наново, що відбувається в нашому футболі, зокрема в Першій лізі.
— Довга пауза у Першій лізі — це плюс чи мінус для команди?
— У нас мегадосвідчений тренерський штаб. Не сумніваюсь, що ми добре будемо готові до поновлення Першої ліги. Я можу відзначити високий рівень професіоналізму. Кожен знає, що від нього вимагається.
— Над чим зараз працює команда на зборах?
— Зараз акцент більше на фізичній роботі. Погодні умови дещо заважають відпрацьовувати певні моменти, але будемо поступово набирати оптимальні кондиції.
— На місце основного кіпера одразу 4 претенденти. Перше враження вдалося скласти про колег по цеху?
— Можу лише сказати, що у них з’явилась класна можливість попрацювати з Андрієм Олександровичем. Я вважаю його одним з найкращих у роботі з голкіперами. Він завжди акцентував на тому, що конкуренція є однією з важливих складових для подальшого зростання. Ми один одного підтримуємо і допомагаємо. На своєму прикладі переконався, що де б я не грав, правильна робоча етика та мікроклімат відіграють важливу роль.
— Ви неодноразово грали проти Чорноморця в Одесі. Можливо один з матчів найбільше врізався в пам’ять?
— Це були інші часи: коли я був у Динамо, фани обох команд не були дружні, як зараз, коли всі об’єднались і боронять країну від російської навали. Ти прилітаєш в день перед матчем, готель, виїзд на гру і потім повертаєшся.
— Вдалося ближче познайомитись з Одесою?
— Мені 33 роки, а я навіть як слід не бачив Одеси. Зараз починаю для себе відкривати місто. Сподіваюсь, що з часом краще познайомлюсь з Одесою, яка завжди славилась колоритом, людьми та футбольними традиціями. Клуб з такою історією не може бути поза елітою. Всі це розуміють.
— Різні країни, культура, футбол допомогли вам розширити світогляд?
— З часом ти можеш подивитись на ті чи інші речі під різним кутом. Будучи в Іспанії, Данії, Саудівській Аравії, Молдові, Казахстані, я зустрів величезну кількість людей, які мені допомогли. Зараз мені хочеться поділитись цим досвідом, знаннями вже безпосередньо вдома. Якби я вмів бути flexible, в якихось моментах промовчав, можливо, мене б і не тягало по різних кутках світу. Але це вже тема для іншого інтерв’ю, щоб поговорити про це більш детально.
За останні 4 роки, де б я не грав, я отримував безліч слів підтримки на адресу України. Пересварився з купою людей, відстоюючи свою позицію в різних моментах. Але я можу спокійно подивитись собі в дзеркало.
Олександр Карпенко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
