Олександр Романчук: «Джуджак мені сказав, що це не Росія нас бомбить, а Америка»

Український захисник румунської «Універсітаті» Олександр Романчук, який свого часу грав у системі «Динамо», дав інтерв’ю Youtube-каналу «вЗбірна».

— Останніми тижнями я трохи стежив за чемпіонатом Румунії і настільки захопився, що вирішив вийти на зв’язок із найкращим захисником ліги — українцем Олександром Романчуком із «Університаті» Крайова. Ваша команда — лідер чемпіонату й уперше з 1991 року може взяти титул. Що ти відчуваєш?

— Якщо чесно, не хочу брати на себе зайвий тиск. Тренери постійно наголошують: не зважати на пресу, бо тут її дуже багато і запитання часто провокаційні — про перше місце, чемпіонство. Усередині колективу все спокійно. Ми рухаємося від гри до гри, просто робимо свою роботу. Є впевненість у собі й у команді — цього достатньо.

— У Румунії специфічний формат чемпіонату з поділом очок після регулярної частини. Наскільки це ускладнює боротьбу?

— Так, після двох кіл чемпіонат ділиться на шістку найкращих і решту команд. У плей-оф очки діляться навпіл. Тобто навіть якщо маєш солідний відрив, після поділу він стає значно меншим. Одна поразка — і конкуренти вже поруч. Тому розслаблятися не можна ні на секунду.

— Тебе визнали найкращим захисником року в Румунії. На церемонії ти нагадав про війну в Україні. Що запам’яталося з того дня?

— Це був мій перший досвід такої нагороди. Про відзнаку дізнався буквально за день до церемонії. У Бухаресті було багато легенд румунського футболу, велика сцена, відповідальність. Я розумів, що маю сказати про головне — про війну в Україні. Перед виходом дуже хвилювався, але зібрався і сказав усе, що хотів. Для мене це було важливо.

— Твій перехід із «Кривбасу» до «Університаті» сприймали неоднозначно. Чому вирішив їхати до Румунії?

— Для себе я одразу розцінив це як крок уперед. Європейський чемпіонат, амбітна команда, хороша інфраструктура, виступи в єврокубках. Коли приїхав, відчув: тут вищий рівень і більші вимоги. Якщо хочеш грати — маєш відповідати щодня.

— Чим відрізняється футбольне середовище в Румунії від українського?

— Відчутна різниця. Тут велика увага з боку медіа й уболівальників. У місті тебе впізнають, підтримують, просять чемпіонство. В Україні зараз інші пріоритети — війна. Тому порівнювати некоректно. Але рівень організації й загальна увага до футболу тут дуже високі.

— Якщо говорити суто про футбол: у чому різниця між УПЛ і румунською лігою?

— Тут не можна розслаблятися ні в матчах, ні на тренуваннях. Навіть команди знизу таблиці грають агресивно, пресингують, атакують. Немає «прохідних» ігор. Багато відкритого футболу, багато боротьби — це відчувається в кожному матчі.

— Ти проводиш найрезультативніший сезон у кар’єрі — вже шість голів. Це пов’язано зі схемою в три центральні захисники?

— Частково так. У цій схемі більше можливостей підключатися до атак, не оголюючи оборону. Але я не виходжу з думкою, що маю забити. Насамперед я захисник — важливо зіграти «на нуль». А голи — це вже бонус.

— Чи думаєш про виклик до збірної України?

— Чемпіонат Румунії в Україні трохи недооцінюють. Але я стараюся про це не думати. Фокус — на стабільній грі й результатах команди. Якщо показуватиму хороший рівень, можливо, одного дня надійде виклик. Працюю саме заради цього.

— Ти перетинався з Балажем Джуджаком. Що скажеш про нього?

— Як футболіст — неймовірний, його ліва нога одна з найкращих, що я бачив. Лідер роздягальні, дуже мотивує команду. Але в політичних поглядах у нас були розбіжності. Ми навіть сперечалися. Він мені якось казав, що це не Росія нас бомбить, а Америка. Після цього я зрозумів, що краще цю тему не продовжувати.

— Матчі проти збірної Угорщини можуть мати додатковий підтекст?

— Не думаю, що для всіх. Багато людей тут підтримують Україну і розуміють ситуацію. Можливо, для окремих політиків чи персон це подразник. Але для більшості вболівальників — це просто футбол.