Нападник київського «Динамо» Матвій Пономаренко в ефірі YouTube-каналу «Профутбол Digital» прокоментував перемогу своєї команди у вчорашньому матчі 18-го туру чемпіонату України проти «Епіцентру» (4:0), у якому він відзначився дублем.
Матвій Пономаренко— Можна сказати, що в тебе пішли голи в дорослому футболі?
— Пішли. Уже в якому матчі поспіль забиваю, тому не можу сказати, що не пішли.
— Напевно, є завдання забивати більше?
— Звичайно, у кожного нападника є завдання забивати якомога більше і намагатися це робити в кожному матчі. Я вважаю, кожен нападник повинен ставити перед собою цілі і, в якому б чемпіонаті не грав, прагнути ставати найкращим бомбардиром. Тому завжди радий забивати.
— Раніше в тебе і ігрового часу було менше, і менше ти забивав. Що такого змінилося, що ти став регулярно забивати?
— Насамперед, більше ігрового часу, тому, напевно, і голи пішли. Більше, можливо, стало віри в себе. Немає більше ось цього мандражу, через який було важко грати. Можливо, щось змінилося в голові, якась ментальність, ще щось, тому що дійсно стало легше грати в моральному плані. Можливо, завдяки цьому і пішли забиті голи, плюс змінився тренерський штаб, почали вірити в молодих хлопців, давати їм шанси.
— Ти сказав про ментальність. Ти сам себе якось налаштовував чи були якісь розмови з тими, хто поруч?
— І сам я трохи змінився, вважаю, в голові, і трохи працював зі спортивним психологом. Тому це, я так скажу, було нелегко. Також була допомога батьків, які завжди розмовляли зі мною, підтримували. Завдяки цьому я, напевно, і став трохи кращим.
— Коли ти перед воротами і поруч ще двоє партнерів, твоє завдання — бити по воротах чи все-таки шукати передачу?
— Якщо я бачу, що мій партнер у вигідній позиції і якщо можна йому віддати, то, звісно, потрібно віддавати. Але якщо я бачу, що, можливо, передача не пройде або ще щось, то зазвичай потрібно брати відповідальність на себе. Я нападник і потрібно намагатися забивати, бити по воротах. Ну, вже як вийде. Але якщо я бачу, що мій партнер по команді у вигіднішій позиції, то я постараюся віддати йому передачу.
— Тобто, це десь більше момент імпровізації?
— Звичайно, звичайно. Ось і сьогодні на Редушка була така передача, він міг забивати. У більшості моментів я напевно проб’ю по воротах, але, повторюся, якщо я буду бачити, що мій партнер у вигідній позиції, то я йому віддам пас.
— Чим дорослий футбол відрізняється від молодіжного в цьому плані?
— Коли був дитячий футбол, там була не така щільність, не такі швидкості. У дорослому футболі всі швидше переміщаються, більше людей у штрафному майданчику, всі повертаються в захист, тому й складніше, я вважаю. У U-19 трохи були і розриви, і я вважаю, у нас команда була досить сильною — ми всіх реально «заганяли». І тому, напевно, там було набагато більше моментів. Я сам це пам’ятаю, що в «Динамо U-19» у мене завжди були моменти, завжди і забивав, і багато ударів було. Було набагато легше. У дорослому футболі інші вимоги. Якщо якась обрізка чи ще щось, то тут за це суперник одразу карає. І на наступний матч ти не потрапиш до основного складу. Тому тут усі б’ються, усі б’ються за результат. Від того тут набагато складніше.
— Ще питання щодо переходу в дорослий футбол. Чим відрізняються захисники U-19 від захисників у дорослому футболі? У чому різниця між ними?
— Напевно, у фізичних якостях, тому що тут усі міцніші. Тут є люди з досвідом, які сезонів грають в УПЛ. У U-19, можна сказати, ще діти грають. Там трохи легше. Зовсім інша боротьба.
— Твій гол у ворота «Руху» в попередньому турі. 75 хвилина матчу, у тебе не було моментів. Відчувалося, що тебе можуть замінити. Ти сам розумів, що можуть замінити? Чи, можливо, була підказка від тренера?
— Ні, жодної підказки не було. Я не звертаю уваги на те, чи може бути заміна. Поки я на полі, я допомагаю команді і намагаюся завжди забивати, допомагати. Так вийшло, що тренер мене не поміняв. Можливо, у нього якась була «чуйка», і він мене не поміняв. Я забив гол, тому, напевно, це було чудове рішення тренера залишити мене в грі.
Багато хто обговорював цей гол, як ти відірвався від захисника. Це було якесь відчуття, чи ти вгадав з відскоком?
Під час кутових я завжди біжу на дальню штангу, а тут мені наш тренер зі стандартів сказав: «Трошки затримайся». Я побачив, що м’яч буде йти на нас. Бачив, що Буяльський подає, тому вирішив залишитися і почекати, подивитися, що буде. І, можливо, «чуйка» якась спрацювала, що справді м’яч відскочив так добре на ногу і я забив.
Текстова розшифровка — Dynamo.kiev.ua, при використанні матеріалу гіперпосилання обов’язкове!
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
