Захисник житомирського «Полісся» Богдан Михайличенко прокоментував перемогу своєї команди над черкаським ЛНЗ (3:1) у 18-му турі чемпіонату України, а також розповів, чого він чекає від сьогоднішнього поєдинку з київським «Динамо» в рамках наступного туру першості.
Богдан Михайличенко— Богдане, спершу, звісно, не можу не запитати про ваш минулий матч у чемпіонаті проти ЛНЗ. У чому виявилася запорука успіху над конкурентом?
— Ми дуже серйозно готувалися до цього поєдинку. Наставники розібрали гру суперника, розповіли, як потрібно діяти. А нам вдалося втілити в життя передігровий план.
— Про програш у першому колі пам’ятали?
— Безумовно. Але це не було основоположним фактором у нашому настрої на матч. Ми діяли з холодною головою, інакше можна було поплатитися.
— Ви розуміли, що поразка в цьому поєдинку, найімовірніше, поставила б хрест на надіях «Полісся» бути вище за третє місце?
— Так далеко ми не заглядали, оскільки попереду було 13 матчів. Ми готувалися до конкретної гри із сильним опонентом.
— І тепер від другого місця, на якому перебуває все той самий ЛНЗ, «Полісся» у двох очках. Боротьба за медалі загострюється?
— Згоден. Суперництво, можна сказати, тільки починається. Упевнений, що на глядачів чекає цікава весна в УПЛ.
— Уже зараз багато футбольних фахівців дають свої прогнози щодо розв’язки в чемпіонаті. А що ти можеш сказати про завдання своєї команди?
— «Полісся» — амбітний клуб, ми в кожному матчі прагнемо перемагати, тож, якщо команда опиниться в трійці, це вважатиметься хорошим результатом.
— Проти кого з конкурентів за високі місця було найскладніше діяти?
— Я б не став нікого виділяти. Кожен цей матч був по-своєму непростий. Що перемога над ЛНЗ, що нічия з «Шахтарем», що поразка від «Динамо».
— Вихованцем, якого ти є. Чому тобі не вдалося пробитися до основного складу киян?
— У «Динамо» була дуже висока конкуренція серед своїх вихованців, не кажучи вже про легіонерів, які тоді виступали за команду. Я їздив із командою на збори, але мабуть, не переконав наставників. На моїй позиції діяли Антунеш, потім Піварич, тому було складно пробитися на перші ролі. Можна було залишитися, але для себе розумів, що хочу грати, а не сидіти на лавці запасних, тому вирішив піти.
— Із ким із динамівських ровесників і зараз підтримуєш стосунки?
— Із Володею Шепелєвим, з яким ми знайомі ще з академії, а зараз разом у «Поліссі». (Усміхається). Саня Тимчик, з яким ми були не тільки в «Динамо», а й у «Сталі», і в «Зорі». І ще з багатьма хлопцями зідзвонюємося, з якими займався в академії та молодіжному складі.
— За «Полісся» зараз грає чимало футболістів, які раніше виступали за «Динамо». Та й той же Руслан Ротань, Сергій Кравченко свого часу були динамівцями. Це додає принциповості протистоянню?
— Складно сказати. Ми спокійно працюємо у звичайному режимі. Матч серйозний не тому, що на нас чекає зустріч із «Динамо», а тому, що це конкурент «Полісся» за місце на п’єдесталі. Ось це головна принциповість поєдинку.
— Ваша перемога в цій зустрічі відчепить киян від претендентів на медалі?
— Не думаю. По-перше, динамівці ніколи не здаються, якщо навіть у них і теоретичні шанси на успіх, це я знаю, оскільки був частиною цього клубу, а, по-друге, як я вже казав, попереду ще чимало матчів, у яких може трапитися все, що завгодно.
— Поєдинок проти «біло-синіх» у першому колі (1:4) був найгіршим у виконанні «Полісся» в нинішньому чемпіонаті?
— Можливо. Але річ у тім, що матч із «Динамо» ми проводили через два дні на третій після виїзного поєдинку Ліги конференцій проти «Фіорентини». Тому силоньок нам десь і не вистачило. Але це якоюсь мірою нас підстьобнуло, оскільки потім у чемпіонаті ми не програвали в десяти зустрічах.
— Ти тоді грав ліворуч в захисті. Там у «Динамо» на фланзі феєрив Назар Волошин, який заробив пенальті, віддав гольову передачу і забив м’яч...
— Ми грали високо і десь не вгледіли за цим швидким і технічним футболістом. У Назара багато чого виходило в тому матчі.
Сергій Дем’янчук
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
