Автор першого голу в історії збірної України Іван Гецко поділився своїми враженнями від матчів 20-го туру чемпіонату України, що відбулися минулого вікенду.
Іван Гецко— Після того, як почали згущуватися хмари над іспанським наставником «Карпат» Франсіско Фернандесом, календар чемпіонату зробив для нього та його штабу гарний подарунок у вигляді запеклого аутсайдера, «Полтави». Чи допоможе перемога 4:0 над полтавчанами набути впевненості «зелено-білим»?
— Насамперед, хотілося б проаналізувати турнірні справи львів’ян. Чесно кажучи, я не розумію, що сталося з «Карпатами». Адже у них був такий період, коли перебували у провідній п’ятірці, виступали в ній досить непогано. А поміняли головного тренера — і щось змінилося в команді. І це при тому, що футболісти залишилися ті самі, і більше того — було кадрове підсилення.
Але команда не заграла. Доводилося чути, що під час зимової підготовки до весняної частини змагань не обійшлося без серйозних перевантажень. Тож справді потрібен був якийсь матч, щоб львівським футболістам повернути впевненість і здобути перемогу. І «Полтава» якраз потрапила «під роздачу». У цій грі в «Карпатах» усе одразу ж стало на свої місця. Команда себе добре проявила, досягнувши розгромного рахунку. Я думаю, що після виграшу 4:0 у неї з’явиться впевненість у власних силах і все стане набагато краще.
— У перший же ігровий день минулого туру відбулося столичне дербі, в якому «Динамо» всього з мінімальним рахунком 2:1 взяло гору над «Оболонню». Цей результат відображає співвідношення сил у полі?
— «Оболонь» видала дуже хорошу гру. Ба більше, по ходу матчу вела в рахунку. А ось у «Динамо» виходило не все так, як хотілося б. І голи теж самі про себе говорять. Другий м’яч, який забив динамівець Пономаренко — це, як то кажуть, чисте везіння. Влучити з двох метрів між ніг воротареві, та ще й з відскоку — це рідко трапляється. Дайте зробити це динамівцю ще двадцять разів — і я переконаний, що в нього це не вийде.
Але це футбол, і в ньому різне буває. Пономаренко — хороший хлопець, вміло грає на вістрі атак, багато забиває. Сподіваюся, він буде майбутньою зіркою київського «Динамо». Якщо ж повернутися до самої гри, то ми побачили дві різні команди. По ній я б не сказав, що середняк грав із лідером нашого чемпіонату. Я не бачив, щоб у «Динамо» була набагато більша перевага над суперником. «Оболонь» показала зуби, билася до кінця і їй трохи не пощастило.
— Три очки до свого активу заніс і інший наш гранд, «Шахтар», який здолав «Металіст 1925» завдяки суперечливому пенальті. Гра харківської команди могла довести поєдинок до нічиєї, що багато хто вважає об’єктивним підсумком.
— Що стосується гри суперника «гірників», «Металіста 1925», то він справді мав досить впевнений вигляд. Мені сподобалося, як харківська команда грає. Наскільки я знаю, до зустрічі з «Шахтарем» вона протягом восьми турів не пропускала жодного м’яча. Плюс «Металіст 1925» є боєздатним колективом, у складі якого грає більшість українців — а це дуже важливо.
У цій грі у «Шахтаря» була територіальна перевага, але приємно відзначити дії харків’ян. Вони дали бій одному з головних претендентів на золото. «Металіст 1925» мені припав до душі. Хороший був матч, від нього я отримав задоволення. Від гри обох команд.
— Один із лідерів, ЛНЗ, узяв гору над «Олександрією». Складається враження, що після минулорічного срібла «містяни» можуть приголомшити своїх шанувальників зі знаком «мінус», не втримавшись у Прем’єр-лізі.
— Що тут можна сказати... Видно, що команда перебуває у складному турнірному становищі. З «Олександрії» останнім часом пішла ціла низка гравців високого рівня. Це — по-перше. Змінився головний тренер — це по-друге. А взагалі в олександрійській команді так усе склалося, що я дуже здивуюся, якщо «Олександрія» боротиметься за те, щоб залишитися в еліті нашого футболу. Адже ми знаємо, яка фінансова ситуація зараз в олександрійському клубі.
Чимало незрозумілих питань. Взимку жодного вагомого підсилення «Олександрія» не зробила, натомість поповнюється молоддю на перспективу, а запрошені до її лав легіонери взагалі не відповідають тому рівню, що має бути в клубі Прем’єр-ліги. Навіщо тоді брати іноземців, якщо є молоді хлопці, на яких згодом можна робити ставку?
— На що може розраховувати в цьому сезоні команда Віталія Пономарьова, яка завдяки його успішній роботі веде боротьбу за один із комплектів медалей?
— ЛНЗ, як і «Полісся», приємно дивує. На сьогодні ці дві команди втручаються в боротьбу за призові місця і додають інтриги нашому чемпіонату. Це однозначно. Ми знаємо, що після єврокубкових матчів «Шахтар» не завжди вдало грає. Та й «Динамо» сьогодні не виглядає так, як усі звикли.
Раніше кияни впродовж багатьох років боролися тільки за перше місце і досить вдало. Нинішня турнірна таблиця красномовно все демонструє: динамівці перебувають на четвертому місці. Тим більше приємно дивує той факт, що в нас є такі команди, які на сьогоднішній день можуть скласти серйозну конкуренцію нашим топовим клубам — тим самим «Шахтарю» і «Динамо».
— У центральному матчі туру «Полісся» зуміло в нелегкій боротьбі перемогти «Кривбас». Чи означає це, що невдачу в скандальному поєдинку з київським «Динамо» тижнем раніше житомирська команда в психологічному плані все ж зуміла подолати?
— Думаю, що так. Адже після таких ігор, як «Полісся» — «Динамо», дуже важко відновитися команді. Особливо якщо врахувати, що житомиряни у грі з динамівцями ні в чому їм не поступалися. Галас навколо того матчу призвів до того, що це не могло не накласти певний відбиток на «Полісся». Психологія гравців була надламана, що й показав другий тайм того матчу.
Житомиряни виходили на поле з опущеними головами, їхні емоції кудись пропали. А настрій, який був на початку гри, зник. Психологічний фактор дався взнаки тоді, і не так уже й легко буває вийти з такого стану. Але я думаю, що Русланом Ротанем була виконана хороша робота в команді і він зумів налагодити в ній порядок. Я так розумію, що все, що головний тренер «Полісся» зробив після поєдинку з «Динамо», пішло на користь підопічним. Житомирська команда не впала духом і продовжує боротися за медалі.
— Як оцінюєте результат зустрічі «Колоса» із «Зорею», у якій було зафіксовано нічию, 1:1?
— Чесно кажучи, «Колос» мені було трохи шкода, адже ковалівці обіграли суперника повністю. У них була територіальна перевага — як за роботою з м’ячем, за моментами, так і за всім іншим. Але це футбол: грати треба до кінця, не опускати руки і не сподіватися на те, що 1:0 — це вже перемога. «Зоря» ж шукала свій шанс до кінця — і знайшла його.
— Схоже, що симпатична команда Сергія Нагорняка рішуче налаштована боротися за право грати в еліті й після дебютного сезону в ній. Перемога «Епіцентру» над «Рухом» із різницею у два м’ячі — цьому красномовне підтвердження?
— У «Епіцентру» немає дороги назад. Кам’янчанам потрібно набирати очки — а з ким, як не з «Рухом» їм це робити? Триває боротьба за останні місця в турнірній таблиці, і такі команди, як той самий «Рух», заслуговують на те, щоб грати на рівні й досягати результату, який їм так потрібен, щоб залишитися в еліті.
В’ячеслав Кульчицький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
