Валерій Поркуян: «Реброву дісталася така збірна, яка є»

Колишній форвард київського «Динамо» і «Чорноморця» Валерій Поркуян проаналізував матч півфіналу плей-оф ЧС-2026 збірна України — збірна Швеції (1:3).

— Дуже важко оцінювати поєдинок із шведами. Могли й не програти, але ж сталося те, що сталося. Шведи виявились сильнішими — от і все. Багато хто вважає, що збірній України у цьому поєдинку не вистачало самовіддачі, бійцівських якостей і волі до перемоги — і з цим я не можу не погодитись. Можливо, у певній мірі зіграв роль той факт, що багато ключових виконавців з різних причин не змогли допомогти команді у грі із Швецією. Про Довбика і Зінченка — тут зрозуміло: травми, нічого не вдієш. А от Конопля і Малиновський могли б у попередньому матчі з Ісландією подумати про те, щоб не наражати себе на дискваліфікацію зайвими жовтими картками. А так виходить, що підвели команду своєю відсутністю, послабили її. Втім, роздуми про кадрові проблеми збірної не можуть виправдовувати невдалий результат. Адже до головної команди країни запрошуються найкращі футболісти з українським паспортом, і всі грають у футбол не на аматорському, а на професіональному рівні. Причому у закордонних клубах. І що таке перспектива зіграти у фінальній частині світової першості вони добре усвідомлюють. Тому виправдання кадрового характеру радше за все не варто розглядати.

— Нині чимало розмов стосовно майбутнього Сергія Реброва, який вчора заявив, що його доля вирішуватиметься після сьогоднішнього товариського матчу з Албанією. Яка ваша думка щодо перспектив тренера у національній збірній?

— Давайте будемо відвертими: хіба наша збірна відноситься до топ-команд? Реброву дісталась така, яка є — і треба сприймати цей факт як належний. Нині українська збірна переживає непрості часи, і багато в чому через брак справжніх зірок. Таких, якими ще й у нинішньому тисячолітті були Шевченко, Лужний, Воронін, той же Ребров та інші. Дивишся на теперішню гру національної команди і розумієш, що в ній не все так, як було раніше. Тож Сергію Реброву не позаздриш. Що ж, нічого тут не вдієш — така вже вона, тренерська доля. Якщо ж говорити про його майбутнє у збірній, то це питання є прерогативою УАФ. Як її керівники вирішать — так воно і буде. На мою думку, Реброва треба залишити. І не тому, що не тільки він один, а ще й футболісти на полі несуть відповідальність за якість гри і результат. Справа в іншому: кого запросити замість нього, щоб наша збірна, немов завдяки помаху палички чарівника відразу ж почала усіх перемагати? Із наших фахівців навіть важко когось такого знайти. Хтось із тренерів не влаштовує за віком, хтось через відсутність або недостатність авторитету та харизми, а хтось через зайнятість клубною роботою. Нема з кого вибирати. От і думаю: може й справді варто надати можливість Реброву зробити висновки із невдач і реабілітуватися? Пригадується, подібна ситуація була у «Шахтарі» під час роботи Мірчи Луческу. Тривала серія невдалих матчів у чемпіонаті — і трибуни почали наполегливо вимагати відставки румуна. Однак президент клубу Рінат Ахметов проявив стриманість і не пішов на поводу у вболівальників — і навесні «Шахтар» виграв Кубок УЄФА! У футболі такі метаморфози у тренерській кар’єрі нерідко трапляються. Так і напишіть.

— Сьогодні збірна України проведе товариський матч із Албанією. Яким він вам бачиться?

— Зрозуміло, що після болючої поразки від шведів моральний стан футболістів збірної не кращий. Однак життя продовжується і справжні професіонали змушені професіонально відноситись до кожної наступної гри. Враховуючи, що поєдинок із Албанією для жодної з команд не має абсолютно ніякого турнірного значення, він може стати хіба що можливістю для тих чи інших тренерських експериментів та випробуванням гравців, які виходили на заміну або ж не були задіяні у зустрічі із Швецією. Футбол є футбол — потрібно виходити на поле і намагатися проявити свої кращі якості. А про майбутнє будемо думати згодом.

В’ячеслав Кульчицький