Півзахисник донецького «Шахтаря» Єгор Назарина пригадав період своєї кар’єри в київському «Динамо», вихованцем якого він є.
Єгор Назарина— Ви є вихованцем саме «Динамо» — кілька років провели у структурі київського клубу. Яким пригадується той період? Що було так, а що — не так?
— Знаєте, у мене навіть мурахи по шкірі пробігли. (Усміхається). То був дуже важливий період становлення як гравця. Там я отримав футбольну базу. Перебував в академії з 11 років аж до випуску — 16−17 років. Цей час зараз згадую з максимальним позитивом. У мене дуже багато друзів залишилось в «Динамо» серед тренерів, персоналу. Навіть пізніше, коли ми із «Зорею» базувалися в динамівській академії на Нивках, приємно було бачити жінок, які працюють в їдальні чи прибирають. Вони мене пам’ятають.
— Читав, що ви покинули «Динамо», бо вас не взяли на фінальний турнір — так опинилися у «Дніпрі». Це правда?
— То був останній фінал в академії, і я не потрапив у заявку команди. Надійшла пропозиція від «Дніпра» приїхати на перегляд. Я поїхав — сподобалося. Мені запропонували професійний контракт. Перед тим, як його підписав, отримав дзвінок від Леня — тренера, який брав мене у «Динамо». На той момент він прийняв «Динамо U-19», тож запрошував до себе. Але вже не хотілося повертатись.
Я побачив зацікавленість від «Дніпра». Я побачив, як усе там влаштовано. Мені сподобалось, тож вирішив залишитися у «Дніпрі».
— Не пошкодували? «Дніпро» після фіналу Ліги Європи-2015 стрімко почав сипатися, а згодом опинився у Другій лізі.
— Не шкодую, бо це для мене ще один дуже важливий період — становлення професійного футболіста. У 18 років потрапив до першої команди «Дніпра». Тренувався з такими гравцями як Безус, Зозуля, Селезньов, Ротань. Мрія, яка здійснилася, досвід. То був дуже класний період і, як бачите, з Дніпра я потім потрапив в «Антверпен». Тільки з позитивом згадую, як і академію «Динамо».
Олег Бабій
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
