Український тренер Петро Кушлик поділився своєю думкою щодо ситуації з наставником збірної України.
Петро Кушлик— Наша національна команда не змогла потрапити на чемпіонат світу 2026 року. Що, на вашу думку, цьому завадило?
— На думку спадає одне: відсутність згуртованості в колективі, коли діє правило: «Один за всіх — і всі за одного». Це, знаєте, як відомий кожному з нас із дитинства девіз із легендарної повісті Олександра Дюма про трьох мушкетерів. На жаль, цього в надважливій грі півфіналу плей-оф зі Швецією (1:3, — прим. ред.) я не побачив. Втім, як і в низці попередніх ігор.
Збірна України виглядала розбалансованою, а впродовж матчу в неї не було помітно прагнення битися до останнього, не було волі до перемоги. Водночас було багато помилок, одна з яких уже на початку матчу призвела до гола в наші ворота. Після цього українська команда виглядала пригніченою, ніби до завершення ігрового часу було не 85 хвилин, а лише 5. Гра була беззубою — і результат тому підтвердження.
Вважаю, що в матчі такого важливого значення тренерський штаб мав знайти потрібні слова й мотивувати підопічних, але цього не сталося. Я вже не кажу про тактику, яка не спрацювала. Не сталося цього і майже два роки тому, на чемпіонаті Європи, а потім і в боротьбі за повернення до дивізіону А Ліги націй.
Я вже не кажу про гучний ляпас від збірної Канади на турнірі Canadian Shield — 2:4! І ось тепер «синьо-жовті» знову осоромилися, не потрапивши на світову першість. Прикро. Дуже прикро.
— Після матчу зі Швецією «синьо-жовті» отримали чималу порцію критики. Багатьом із наших збірників дісталося на горіхи…
— Будь я на місці Сергія Реброва, одразу ж після гри подав би у відставку. Це було б чесно як стосовно самого себе, так і всієї футбольної України. А ще стосовно воїнів ЗСУ, які проливають кров і віддають життя на передовій. Серед них чимало фанатів, простих уболівальників. Уявляю їхнє розчарування.
Якщо Ребров залишить збірну, то на його місце має прийти фахівець, у професійних якостях, умінні, досвіді й авторитеті якого керівники УАФ мають бути повністю впевнені. Головне, щоб вони не йшли на поводу в журналістів, які висувають того чи іншого сумнівного кандидата.
Нещодавно прочитав про кандидатуру Владислава Лупашка — і був здивований. Якщо не сказати більше. Це як же треба вимкнути в собі здоровий глузд, щоб пропонувати цю кандидатуру! Кандидатуру зовсім іще недосвідченого молодого чоловіка, який на тренерському містку встиг попрацювати якихось три або чотири роки. Втім, я анітрохи не здивуюся, якщо побачу в ролі чийогось протеже 34-річного Кирила Нестеренка або 37-річного Імада Ашура, які «відзначилися» в «Олександрії» та «Поліссі». Або ще когось із представників сумнозвісної платформи.
На мою думку, розглядати кандидатів мають серйозні футбольні фахівці, а не представники преси. Особисто я не можу не погодитися з такою шанованою в нашому футболі людиною, як Йожеф Сабо, який вважає, що найбільш оптимальною на сьогодні кандидатурою є Мирон Маркевич. Цей фахівець мав очолити збірну одразу ж після звільнення Андрія Шевченка, однак із відомих лише одному Андрію Павелку причин цього чомусь не сталося.
В’ячеслав Кульчицький
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
