Український форвард польскої «Арки» Назарій Русин, контракт якого належить англійському «Сандерленду», розповів про свої виступи в чемпіонаті Польщі, зрив переходу в «Карпати» та перелом у сезоні.
Назарій Русин«В «Арку» прийшов як вінгер, а мене зробили «десяткою»
— Назарію, навесні тобі вдалося результативно нагадати про себе, хоча восени не все пішло, як потрібно.
— Я багато над цим думав. Насамперед виокремив би те, що я повністю інтегрувався в плані футболу і побуту. «Арка» протягом двох місяців переконувала мене приїхати сюди. Я виставив умову, що прийду в команду на позицію вінгера.
— Чим тебе переконав колишній головний тренер «Арки» Давид Шварга?
— Він мені показав, на якій позиції мене бачить. Що я зможу класно себе проявити на позиції «десятки», хоча я ніколи до цього там не грав. Пояснювали, в яких аспектах я можу ще додавати і стати кращим. Я принципово не хотів, бо це специфічна роль.
Вийшло так, що я прийшов, Шварга змінив схему на 3−4−3 з двома десятками і одним форвардом.
— Що було найскладнішим на новій позиції?
— Перші вісім матчів я жодного разу не вдарив по воротах. В якийсь момент дійшло до того, що я не розумію тренера та з яких позицій можу отримати м’яч і забити гол. Знадобилося трохи часу. Тренер мене підтримував. На простих прикладах пояснював, що я вчуся ходити як мала дитина: йдеш, спіткаєшся, встаєш і йдеш далі.
Після зими я зрозумів, як потрібно грати. Воно почало заходити, тренер з пацанами підтримували в критичний момент.
— Попередній досвід в «Легії» тобі допомагає на цьому етапі?
— З того часу в Польщі змінився сам футбол. Рівень чемпіонату виріс. З тим періодом у «Легії» важко порівнювати, бо зіграв лише одну гру. Багато класних футболістів приїздить сюди. Нинішня Екстракляса (елітний дивізіон Польщі, — прим. ред.) мені прямо заходить.
— В лютому тобі вдалося відзначитися у воротах «Легії». Не відчував присмак солодкої помсти, що свого часу у тебе не склалося там?
— Як не крути, на таку команду ти по-іншому налаштовуєшся. «Легія» — це бренд в Польщі, попри всі негаразди і турнірну ситуацію. Я отримав для себе певний досвід, який в подальшому допоміг мені рухатись далі.
— Арка в цьому сезоні бореться за виживання в Екстраклясі. Як в команді дають раду зовнішньому тиску?
— Психологічно воно дуже тисне. Нікуди не дінешся, треба брати очки в кожному турі. Вибратися знизу можна, якщо вся команда буде працювати на результат.
— У тебе раніше був подібний досвід, коли між всіма командами мінімальний розрив?
— Такого точно не було. Якщо говорити об’єктивно, то зараз ми думаємо про те, як залишити команду в Екстраклясі. Я можу навести цитату Луческу, коли я ще був в «Динамо»: «Ви можете виграти два матчі з „Шахтарем“, але чемпіонат виграється проти всіх команд, з якими ти граєш».
— З боку не скажеш, що «Арка» виглядає слабше за інших, якщо не брати лідерів...
— Якщо не беремо першу четвірку («Лех», «Ягеллонія», «Заглембє», «Гурнік»), які виділяються, то решта команд більш-менш одного рівня. Вдома проти нас суперникам дуже важко. Можна кожну команду обігрувати. Одна-дві перемоги можуть все поміняти.
— Можна говорити про те, що хотів би залишитись тут?
— Я зараз класно себе почуваю. Почав отримувати задоволення від гри. Але в футболі ти нічого не можеш знати напевно. Все може змінитись в одну секунду. Зараз я хочу зосередитись на кінці сезону, допомогти Арці, а про ці речі можна буде говорити в міжсезоння.
«З «Карпатами» про все домовились, але…»
— У вас змінився головний тренер. Які враження про роботу з Давидом Шваргою у тебе залишились?
— Є багато речей, які мені подобаються, як у тренера. Як розбирав суперника, бачення гри, комунікація з футболістами. Давиду лише 35 років. В майбутньому він може вирости в дуже крутого спеціаліста. Проти нього грає виключно брак досвіду роботи головним тренером. В футболі є моменти, через які ти маєш пройти.
— Коли твої справи у Гдині пішли в гору, на цьому тлі з’явились чутки про зацікавленість з боку «Карпат». Ти розглядав для себе варіант повернення додому?
— У мене була особиста домовленість з «Карпатами». Був такий момент, коли гра не йшла. Дві гри граєш, а наступну сидиш в запасі. Це мене всередині дуже бісило.
Щось схоже було у мене в «Зорі». Восени то граю, то не граю, а потім, навесні, почав забивати постійно. Я відчув впевненість, що мені довіряють, а коли тебе емоційно гойдають зі сторони в сторону, то десь починаєш зайвого накручувати собі.
— Чим підкуповувала пропозиція «Карпат»?
— Я порахував, що за останні два роки не провів жодної гри по 90 хвилин. Тоді з’явився варіант з «Карпатами», з якими про все домовилися. Стилістично мені підходило, бо вони грають так само, як «Зоря» при Патріку ван Леувену.
Говорив Шварзі, що мені важко, я хочу піти. Давид відмовляв мене, але всередині мене зріла думка, щоб повернутись додому. Мені дали зрозуміти, що у мене буде шанс, а клуб не збирається переривати оренду. Я прийняв цю ситуацію і все склалось найкращим чином.
— Найкращий матч за «Арку» можеш назвати?
— Проти «Гурніка», коли забив перший гол за «Арку». Хоч ми і програли (1:5, — прим. ред.), але то був для мене переломний момент
— Не лише у тебе тоді матч склався добре. Макс Хлань, з яким ти раніше грав у «Зорі», також провів блискучий поєдинок.
— Ця гра дала нам потужний імпульс, коли в наступній грі ми обіграли «Лех» (3:1).
— Який досвід Екстракляси можна перейняти щодо висвітлення футболу?
— Мені подобаються флеш-коментарі в перерві. Робота клубів з вболівальниками. Як вони розкручують футболістів, роблять з них особистості.
— Не секрет, що польська фан-двіжуха іноді буває гарячою у своїх проявах. Особисто не зіштовхувався з образами чи погрозами?
— В деяких клубах то має місце. Так само в Хорватії — як нас тільки не називали. Я вдячний полякам, які за роки війни багато наших людей прийняли. Як у мене повірили та підтримували, коли не пішло на старті. Var’яти всюди є, але не варто судити за ними про цілий народ.
Я грав в чотирьох країнах, але згадуючи перший рік в «Сандерленді», коли ми посипалися після зими, я жодного разу не зустрічався з проявами неповаги чи адресними образами. Там ти йдеш в підкат, з дупи не злазиш на полі, люди тобі плескають і подякують за самовіддачу. Тотальний респект.
— Ти вже на собі відчув атмосферу Поморського дербі. Матчі з «Лехією» можна порівняти з Класичним у нас?
— Класичне я застав в ковідні часи, коли не було людей на стадіоні. Не було такої гарячої атмосфери. Фанати «Арки» кожен домашній матч створюють класну атмосферу. Як би нам не було важко, вони з нами. Хочеться зробити все, аби порадувати їх в кінці сезону.
— А що скажеш про подібні матчі в Хорватії чи в Англії?
— При всій повазі до «Хайдука» і «Динамо» (Загреб), але матчі «Сандерленда» проти «Ньюкасла», то одне з найкращих протистоянь у світі.
«Я залишив частину душі в «Сандерленді»
— Тобі навіть пощастило зіграти в матчі на Кубок Англії. Що запам’яталось по тій зустрічі «Сандерленда» і «Ньюкасла»?
— Моя дружина зі старшим сином вперше побували на грі «Сандерленда». Вони були в приємному шоці. Я такого ніколи не бачив. Божевільна енергетика, яка йшла біля «Стедіум оф Лайт» — кілометр не було де машину запаркувати. Значення цієї гри для Вірсайду, особливо коли давно не зустрічались між собою, не передати словами.
— Формально твій контракт належить «Сандерленду». Слідкуєш за виступами клубу в АПЛ?
— Кожен матч дивлюся. Я залишив в цьому клубі частину своєї душі. Куди б мене далі по кар’єрі не занесе, але я дуже радий, що після такої перерви команда видає класний сезон в АПЛ.
— Скільки гравців залишилось в команді, яких ти застав?
— 5−7 хлопців.
— Адаптація до футболу і побуту в Англії давалась складно?
— Я вперше потрапив в країну з іншою ментальністю. Поки призвичаївся, зрозумів, що до чого, тренерів постійно міняли. Поки не приїхала родина, то я не міг себе знайти. До травми я отримував постійну практику, а потім тренер зробив ставку на інших хлопців, які робили результат для команди. Можна говорити, що не все склалося, але всередині відчуваєш, що певною мірою моя частка у виході в АПЛ там була.
— Скільки менеджерів змінилось за півтора роки в «Сандерленді»?
— П’ять тренерів.
— Що ти для себе відкрив нового в плані футболу?
— Я побачив зовсім інше ставлення до футболу і багато чого дізнався нового. Як футболісти відновлюються після матчів, робота на тренуваннях.
— В Чемпіоншип хотів би повернутися?
— Коли тобі 27 років, то найважливіше знайти команду, де ти будеш грати, приносити користь і знайти свого тренера. Зараз я дуже позитивно налаштований. Можу без проблем три позиції закрити в атаці. З точки зору досвіду і майстерності відчуваю, що можу далі прогресувати.
— В хороші часи і не дуже поруч з тобою завжди була родина. Як з появою другої дитини змінилось твоє життя?
— Тут можу навести слова Люка О’Ніна (багаторічного капітана «Сандерленда»), що найважливіше весь негатив з футболу залишати за ганком будинку. Вдома на тебе чекає родина. Сьогодні ти можеш програти, але завтра починаєш все з чистого аркуша.
Я завжди буду захоплюватись своєю дружиною. Коли я в роз’їздах, вона дає раду з малими та займається побутовими моментами. Часом буває важко, коли поруч нема батьків, а я після тренувань замучений. Не вистачить слів, щоб описати, що робить Марія для мене з дітьми.
Олександр Карпенко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
