Колишній півзахисник збірної України Євген Левченко поділився своєю думкою про те, хто має очолити українську національну команду.
Євген Левченко— З огляду на проблеми, які були в збірній, який профайл тренера зараз потрібен — мотиватор чи тактик?
— Передусім, нам потрібен і мотиватор, і тактик. Мотивація в кількох іграх у нас була, але в тактичному плані кілька матчів ми програли. Зіграли не на тому тактичному рівні, на якому могли зіграти. Мені здається, ми не використали ті можливості, які в нас були.
Тренеру потрібно лише трохи підкрутити кнопку радіо, і тоді вже гравці самі повинні розуміти, за що вони грають. А тактично тренер має бути на дуже високому рівні.
Передусім цей фахівець має бути психологом, який збирає гравців на 100% за короткий проміжок часу. Це найважливіше. Коли ти приїжджаєш до збірної, ти повинен розуміти — це інший рівень, інша напруга, інший психологічний тиск, тому цей тренер має бути на 100% психологом і вміти розмовляти мовою футболістів, які зараз там грають.
Тренер, який говорить мовою гравців, є для них авторитетом і водночас є тим, хто розуміє цих футболістів і може донести до них свою думку. Це дуже важлива особливість у сучасному футболі.
— Наскільки я зрозумів, до запрошення іноземного тренера ви ставитеся більш негативно, так?
— Я б не сказав, що негативно, тому що якщо ти береш іноземця, то він повинен розуміти контекст нашого футболу, психологію та менталітет гравців. Він має розуміти, куди він потрапив і які перед ним ставлять завдання.
Я б не сказав, що негативно ставлюся до запрошення іноземного тренера, але якщо в тебе немає часу, щоб зрозуміти, що таке збірна України — буде дуже важко. Я багато читав про тих, кого розглядають, і мені здається, що якщо в тебе є тренер, який уже був в Україні до того — Фонсека або Мальдера, — ці тренери підійшли б на роль тренера збірної. Тому я б не сказав, що кожен іноземець — це тренер, який не підійде.
Також тут важливо додати — для того щоб збірна грала в той футбол, який ми хотіли б, потрібен час і конкретні кроки. У нас є талановиті гравці, дуже багато перспективних футболістів, але потрібно йти на ризик і сказати, що кілька років ми не будемо досягати результату, але дотримуватимемося плану, який вистрілить через 2−3 роки.
У нас такого не буває, тому що тиск великий з усіх боків, з усіх медіа. Спорт у нас дуже політизований, і це теж не грає нам на руку. В ідеалі я розумію, що нам потрібно брати тренера, який вибудовуватиме свою команду і братиме гравців, яких він бачить у перспективі. Це має бути симбіоз між футболістами, які ще на плаву — ще грають і мають досвід, — і залучати тих, хто буде через 2−3 роки на піку своєї кар’єри.
— На вашу думку, хто з можливих зараз варіантів є ідеальним кандидатом для того, щоб очолити збірну України?
— Я не дуже люблю тренерів, які довго не працювали у футболі. Хай там як, у сучасному футболі це постійний розвиток, постійне психологічне навантаження, нові схеми, тактики, аналітика, методи тренувань, наука, харчування, відновлення. Це все в сучасному футболі так часто змінюється.
Якщо ти береш тренера, який випав із футболу на 2−3 роки — це тренер, який може наздогнати, але набагато складніше це зробити за короткий час. Тому мені здається, що вік — це не проблема. Наприклад, Карло Анчелотті, Луї ван Гал, Клаудіо Раньєрі — вони практично не випадали і постійно працювали. Тому тут проблема не в роках, а в тому, що в нас кажуть, що потрібно брати когось, у кого є авторитет, хто вже працював зі збірною.
Але мені здається, що треба також дивитися в майбутнє і дивитися на тренерів, які можуть показати футбол у перспективі. Розумію, що це дуже складно, адже хочеться показати результат уже зараз, але як зробити результат зараз, коли в тебе немає чіткого плану, як працювати далі? Нас хитає в різні боки, коли приходить новий тренер і все змінюється, тому нам потрібно обрати свій шлях і поступово крокувати туди.
— Чи піде зміна головного тренера на користь команді?
— Думаю, піде. Давайте говорити відверто — це не така проблема, коли тренер чогось не досягає. У нас заведено говорити: «Ребров не досяг — це поганий тренер». Мені здається, у сучасному футболі дуже багато різних речей, від яких залежить твій результат.
Ми не побачили того футболу, який хотіли, або побачили, але дуже мало. Ми не побачили результату — це дві речі, на які потрібно дивитися. Якщо ми ставимо питання, що хочемо вийти на ЧС чи Євро — тоді, якщо ти не виходиш, потрібно відверто сказати: «Окей, я не виконав завдання, я зробив усе можливе». Я вірю, що тренер зробив усе можливе в його межах, але треба дати дорогу комусь іншому, хто інакше грає, інакше підійде до цієї проблеми.
Проблема не в тому, що Ребров пішов, проблема в тому, як ми будуватимемо нашу команду в перспективі. Я б не хотів, щоб це був крок назад.
— Якщо не брати до уваги ваші особисті вподобання, який ваш прогноз — хто очолить збірну України?
— Мені здається, це має бути прогресивний тренер. Для мене немає жодного пріоритету, чи буде це іноземець, чи українець. Але якщо це буде наставник з-за кордону — це має бути хтось, хто розуміє Україну, хто був тут, грав або був причетний до наших реалій і розуміє мову, менталітет. Якщо зараз взяти Луї ван Гала чи Анчелотті — вони тут нічого не зроблять. Приїдуть, кілька мільйонів зароблять, але якщо в них немає повного розуміння, як працює збірна, адаптація займатиме дуже багато часу.
Тому я б хотів, щоб це був тренер, який уже попрацював в Україні, але в Україні я не дуже багато бачу кандидатів на цю посаду.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
