Катерина Монзуль: «Чемпіонат України став повністю чистим від корупції»

Голова комітету арбітрів УАФ Катерина Монзуль розповіла про деталі нещодавнього засідання робочої групи УАФ та УПЛ щодо реформи арбітражу в Україні.

— Ви відвідали засідання робочої групи УАФ та УПЛ щодо реформи арбітражу. Якою була тема зустрічі і як усе пройшло?

— У колег були питання, що стосуються організації процесу арбітражу в Україні зараз, а я, зі свого боку, хотіла поділитися думками про чинну систему та майбутнє.

Передусім, мені важливо було донести до представників УПЛ ті цінності та принципи, на яких зараз будується робота нашого корпусу. Я адресувала їм ключове запитання: чи є в них підозра або інформація про упередженість чи нечесність арбітрів, які працюють на їхніх матчах? Це негативне явище відсутнє, і це головне. Також я зробила акцент на тому, що ніхто ніколи не втручався в мою роботу чи роботу будь-якого арбітра за останні два роки. За ці слова всі ми готові відповідати і гарантувати відсутність впливу та заангажованості.

Ми готові до будь-яких перевірок, якщо в когось немає довіри. Для мене це фундамент. Після обрання нового керівництва УАФ наш чемпіонат став повністю чистим від проявів корупції. Це велика перемога команди, і це потрібно цінувати та визнавати.

— Як вам ідеї клубів УПЛ щодо реформування системи арбітражу?

— Наскільки я розумію, клуби вивчили досвід німецької системи суддівства і хочуть імплементувати її в Україні. Мені як колишньому арбітру, а зараз — голові комітету, чесно кажучи, не принципово, у якій системі працювати. Головне — зберігати нейтралітет і незалежність. Це основні принципи здорової роботи.

Клуби не можуть впливати й керувати арбітрами, адже кожен представник команди щотижня працює над одним: здобути три очки на вихідних. Це їхній головний фокус. Якщо кожному представнику будь-якої команди світу дати вибір: «перемога і кілька невдалих рішень арбітрів» або «поразка й ідеальне суддівство» — вибір очевидний, і це нерозумно заперечувати. Тому повторюся: на мою думку, головне — зберегти той нейтралітет і чесність, які за останні два роки зміцнилися в нашому футболі. Решта для мене — це формальності.

— Ви знайомі з німецькою системою арбітражу, яку, як ми розуміємо, клуби УПЛ вважають доречною для України?

— У зв’язку з моєю європейською кар’єрою я знайома з дуже багатьма системами. Спілкуюся практично з усіма топ-арбітрами та керівниками арбітражу в різних країнах, тому міжнародний досвід знаю дуже добре. У світі існують різні підходи до організації арбітражу, наприклад, є шведська модель, де взагалі відмовилися від VAR. Вибір оргструктур і моделей чималий. Я не знаю, які саме схожі риси натхненники цієї ідеї знайшли в українському та німецькому футболі — напевно, якісь знайшли, адже обрали саме Німеччину за взірець. Мені дуже подобається загалом ідея запозичувати досвід топкраїн. На мій погляд, потрібно брати найкраще й будувати своє.

Якби мені дали можливість запозичити щось у закордонних колег, я б передусім взяла рівень технічного забезпечення VAR: автоматичну фіксацію офсайду та перетину м’ячем лінії воріт, додаткові камери, їхню якість і якість іншого робочого обладнання. Також хотілося б, щоб наші арбітри їздили вчитися за кордон. Цей список можна продовжувати: медичне страхування, преміювання для мотивації, умови тренувань. Хотілося б рухатися в бік професійних контрактів для арбітрів, щоб вони могли повністю зосередитися на професії, а не займатися іншими справами.

На мою думку, ці послідовні кроки можуть вплинути на підвищення рівня суддівства та усунення помилок. Але для цього потрібне фінансування. І якщо клуби готові створювати окрему структуру для арбітражу УПЛ, то, напевно, такі можливості в них є. Питання пріоритетів їхніх інвестицій.

— Ви згадали про технічне забезпечення VAR. Чому в українському чемпіонаті так багато суперечок саме навколо цієї системи?

— Ми живемо в час стрімкого розвитку технологій. 7−8 років для техніки — це дуже багато. Саме стільки в Україні існує система VAR, і за цей час вона технічно суттєво не оновлювалася. У наших арбітрів, на жаль, часто виникають проблеми із системою, які вони не можуть вирішити самостійно. Нерідко лінії офсайдів відображаються некоректно, перерізають тіла футболістів, неправильно фіксуються крайні точки. У такому разі VAR заважає арбітрам працювати, а має бути навпаки. Мені здається, це одна з ключових проблем, про яку потрібно говорити. Програмне забезпечення застаріле, система може давати збій. Це великі ризики, коли на кону важливе рішення в матчі. А винен у всьому, звісно ж, арбітр у підсумку.

Уже багато часу ми просимо клуби, які є офіційним транслятором чемпіонату України, додати камери на лінії воріт. Це суттєво позначиться на якості та повноті картинки під час інцидентів у штрафних майданчиках. А це ключові моменти. Два роки тому у фіналі Кубка України саме наявність такої камери допомогла зафіксувати вирішальний гол. Тому технічна складова — це той компонент, який можна поліпшити за рахунок розумних інвестицій, і це безпосередньо вплине на якість рішень.

— Багато розмов точиться про відкритість системи суддівства. На які наступні кроки готові піти арбітри?

— Наші арбітри проходять поліграфи, щотижня ми публікуємо розбори резонансних рішень, іноді оприлюднюємо перемовини VAR. До речі, на зустрічі я донесла свою думку клубам: мені здається, після публікації перемовин арбітри почали більш скуто й обережно спілкуватися між собою під час гри. Навряд чи це позитивно впливає на якість, адже це робочий процес, внутрішня робота, її винесення на публіку не завжди є добрим. Тренери ж не пускають камери в роздягальню в перерві, і те, про що говорять гравці на полі, теж секрет. Але це лише моя думка. Я готова до інновацій, щоб захищати імідж арбітрів, однак для мене на першому місці завжди буде правильність їхнього остаточного рішення. А що стосується відкритості, то скажу, що ті дії, яких вжили за останні два роки в цьому питанні в Україні, роблять нашу систему арбітражу однією з найпублічніших у Європі. Розбір моментів щотуру для нас норма — а для більшості країн ноу-хау, на яке не наважуються.

— Клуби, зокрема, хочуть розуміти систему призначень на матчі, формування списків арбітрів та інші деталі. Це реально?

— На зустрічі я зрозуміла, що представники клубів не до кінця усвідомлюють, наскільки велика робота вже зараз ведеться комітетом і відділом забезпечення арбітражу. Я вдячна, що в процесі діалогу, коли я їм це розповіла, вони відзначили наші щоденні зусилля. Це «чорнова» робота, яка рідко помітна.

Насправді, практично всі побажання клубів щодо нової структури в тому чи іншому форматі працюють уже зараз. У нас є комісія з призначення, є положення і порядок цих призначень, є рейтингування та категорія арбітрів. Однак це внутрішні документи. За зразком міжнародних змагань клубам не дають доступу до них, адже це суто технічна та професійна історія. Якщо наші клуби хочуть поглибити свої знання в системі арбітражу — це буде частково унікальний кейс, але чогось загрозливого в цьому я не бачу. Головне, щоб зберігся той нейтралітет, який є зараз.

— Чим завершилося ваше спілкування?

— Я почула тезу клубів, що такого відвертого спілкування їм бракувало раніше. Я розумію це. Мені також було цікаво почути думки представників команд. Останні два роки Комітет арбітрів був максимально сконцентрований на внутрішній роботі, комунікації з арбітрами та побудові системи розвитку молодих кадрів.

Я не знаю, яке рішення ухвалять клуби та УАФ, але в нашій дискусії прозвучала думка від одного з представників клубів, з якою я не можу не погодитися: від зміни організаційної структури суддівського корпусу УПЛ якість суддівства взагалі не зміниться. Це не будуть нові бездоганні арбітри. Однак клубам ця реформа обійдеться в серйозні гроші. Нові статути та правила не вплинуть на зменшення помилок, інвестувати потрібно в якість і системний розвиток, це моя думка.

Для розуміння зараз комітет арбітрів (8 осіб) і відділ забезпечення (8 осіб) повністю фінансуються УАФ за рахунок програм УЄФА та інших надходжень. Тобто клуби на це не витрачають гроші. Вони платять гонорари арбітрам — це теж солідні витрати, але далеко не всі необхідні для системи, що зараз проєктується. Комітет арбітрів УАФ існуватиме в будь-якому разі, адже це вимога УЄФА та ФІФА. Якщо з’явиться нова структура — витрати ляжуть на плечі клубів.

Але що вони отримають за це? Суддів однаково готуватиме Комітет арбітрів, який курує школу молодого арбітра та академію. Ці навчальні центри нарешті запрацювали після дев’яти років простою. Тож професійна вертикаль залишиться. Просто на елітному рівні в арбітрів будуть договори з новою організацією.

У будь-якому разі, робоча група продовжує роботу. Я готова долучатися, давати своє бачення та ділитися досвідом. Головне — не втратити той прогрес у чесності й професіоналізмі, який ми маємо сьогодні.