Фінал Кубка України з футболу між київським «Динамо» та «Черніговом» став не лише важливою спортивною подією, а й днем особливої підтримки та єдності. На матчі були присутні 42 представника родин загиблих уболівальників, якими опікується фонд «Трибуна Героїв». Серед них — родини фанатів з Києва, Одеси, Черкас, Олександрії, Рівного, Тернополя, Маріуполя, Харкова, Львова.
Фото: fcdynamo.comЇхній приїзд став можливим завдяки партнерству ФК «Динамо» та бренду Dodo Socks. Кошти, отримані від продажу брендованих шкарпеток «Динамо», були спрямовані на організацію поїздки родин на фінальний поєдинок.
Київський клуб постійно підтримує зв’язок із фондом «Трибуна Героїв» та завжди радий долучатися до ініціатив, спрямованих на допомогу сім’ям загиблих футбольних уболівальників.
Менеджерка з комунікацій фонду «Трибуна Героїв» Вікторія Саржевська розповіла про значення таких проєктів:
«Фонд „Трибуна Героїв“ займається системною підтримкою родин загиблих фанатів, а також збереженням памʼяті про Героїв. Ініціатива від „Динамо“ та Dodo Socks — це приклад того, як спорт і бізнес можуть обʼєднуватися навколо спільної мети — підтримати тих, хто залишився без найрідніших.
Такі поїздки дуже важливі як для фонду, так і для родин. Особисто відвідуючи матчі, вони продовжують справу своїх рідних, адже їхніми очима вони дивляться цю гру. Більше того, ці виїзди дозволяють родинам проводити час разом — за період існування фонду між багатьма зав’язалися дружні стосунки. Це справжнє ком’юніті, яке підтримує одне одного у складні часи.
Ми вдячні за цей проєкт і за те, що родини загиблих фанатів мали змогу наживо подивитися фінал Кубка України».
Про важливість участі в ініціативі також розповіла керівниця з розвитку бренду Dodo Socks у соціальних мережах Тетяна Садимакіна:
«Для Dodo Socks благодійність — осердя нашої роботи. Наша постійно діюча благодійна колекція яскравих шкарпеток та аксесуарів допомагає нам регулярно генерувати кошти на підтримку війська та соціальних ініціатив.
Співпраця з „Динамо“ не стала винятком — частину прибутку від продажів колекції ми разом із клубом спрямовуємо на підтримку фонду „Трибуна Героїв“.
Поїздка родин загиблих уболівальників на фінал Кубка України — це наш спільний і дуже важливий жест підтримки. Щиро сподіваємося, що учасники поїздки змогли трохи відволіктися та відчути тепло спільноти.
Дякуємо всім партнерам за допомогу в організації цієї події».
Багато хто з учасників події приїхав у футболках з зображенням своїх рідних, а також принесли з собою прапори з назвами бригад, в яких вони служили та позивними. Вони зручно розмістилися на секторі та палко підтримували «Динамо», яке порадувало їх яскравою, видовищною грою та перемогло з рахунком 3:1, ставши володарем Кубку України.
Враженнями від захопливої події поділилася пані Маріанна — мама Даніеля Ковальчука з позивним «Француз». Її син — фанат «Динамо», 20 березня 2022 року його підрозділ перебував у будівлі ТЦ «Ретровіль» в Києві, коли ворог завдав ракетного удару. Даніель дивом вижив, отримавши серйозні поранення обох ніг, на відновлення після якого знадобився тривалий час. Повернувшись в стрій, «Француз» створив разом із друзями підрозділ «Morana team» в складі 47-ї ОМБр, ставши оператором РЕБ та БПЛА. Багатьом був відомий «Француз» також завдяки своїй творчій діяльності. Ще змалечку почав писати перші вірші, а в юнацтві — власну музику. Під час військової служби його творчість набула більш серйозного тону. Під час ротацій «Француза» часто можна було зустріти на матчах «Динамо». За час служби був нагороджений медалями «Захиснику Маріуполя» та «Захиснику Вітчизни», відзнакою «За участь в антитерористичній операції» та нагрудним знаком «За сприяння обороні Києва». Перенесені важкі поранення сильно відобразилися на здоров’ї. Серце Даніеля Ковальчука раптово зупинилося 3 травня 2025 року у рідному Києві.
«Хоча перший тайм завершився з рахунком 1:1, ми все одно сподівалися на перемогу, — запевнила пані Маріана. — Київське „Динамо“ для мене завжди буде переможцем. Я сама давно цікавлюся футболом, вперше була на нашому стадіоні в Києві, коли мені було 13 років. Враження були дуже сильні. Потім уже приходила з дітьми. Не так часто, як хотілося б, але все ж відвідувала матчі. А син ходив дуже часто. З 14 років він уболівав за „Динамо“ і був великим прихильником та фанатом команди. Іноді навіть потайки їздив на різні заходи та активності, які організовував клуб, а я вже потім про це дізнавалася. Насправді він відвідав дуже багато матчів. Навіть зараз не згадаю всі. Але коли вже розпочалася війна, і навіть у найважчі часи, якщо в нього з’являлася вільна хвилина, він завжди знаходив час для футболу. Сам цим видом спорту не займався. Він займався тайським боксом, але футбол і „Динамо“ завжди підтримував.
„Трибуна Героїв“ сьогодні оживила пам’ять, і це дуже важливо для нас, для рідних. Я думаю, що мій син сьогодні поруч зі мною, як і всі наші Герої, які сьогодні тут разом із нами. На жаль, нам залишилися лише спогади, ми привезли прапори з їхніми зображеннями, але вони поруч, а трибуна теж наповнена їхніми іменами. Коли перебуваю серед людей, які також зберігають пам’ять про своїх рідних, стає трохи легше, і це дуже важливо. Коли ми разом — це дає підтримку, бо коли нас багато, легше нести цю пам’ять і почуваєшся комфортніше. Це люди, які можуть розділити твій біль, і тоді стає трохи легше. Я приєдналася до фонду зовсім нещодавно, адже моя втрата сталася недавно. Тому виїзд у Львів — мій перший. Але надалі планую завжди бути разом із „Трибуною Героїв“ та долучатися до всіх заходів».
Про свої емоції також розказала пані Жанна — мама Дениса Рачінського з позивним «Сталкер». Її син — теж фанат «Динамо», представник колективу «Ahnenerbe». З початком повномасштабного російського вторгнення, «Сталкер» із звичним завзяттям згуртував друзів стати до зброї в лавах ТрО. Сам Денис приєднався до добровольчого формування «Мрія», де з перших днів великої війни виконував бойові завдання разом із військовими ЗСУ. Денис Рачінський загинув 20 березня внаслідок ракетного удару по ТРЦ Retroville, який було повністю зруйновано.
«Враження супер, дуже емоційний матч, — зазначила пані Жанна. — Звісно, я вболіваю за улюблену команду свого сина — „Динамо“, яку він підтримував з підліткового віку. Він практично постійно їздив на усі виїзди, відвідував матчі, жив цим. З друзями долучився до фанатського руху та клубної спільноти. Чесно кажучи, тоді я не до кінця розуміла це захоплення, але з часом сама почала глибше відчувати атмосферу клубу.
Денис був дуже різносторонньою людиною. Попри те, що прожив лише 23 роки, мав багато захоплень: займався карате, любив Київ, цікавився історією та дослідницькою діяльністю, захоплювався Чорнобильською зоною. У нього було багато мрій, які, на жаль, не встигли здійснитися. Тому зараз я роблю все, щоб про нього пам’ятали й знали якомога більше, а також намагаюся втілювати те, що було важливим для нього.
Я не так багато їздила на матчі — це лише мій третій виїзд. Але тепер я зрозуміла, наскільки це особливі емоції: єднання, радість, спільність. Коли перебуваємо на трибунах, є відчуття, що наші рідні теж поруч із нами, ми дуже сильно відчуваємо цей зв’язок. І те, що „Трибуна Героїв“ зберігає пам’ять, підтримує та об’єднує людей, має величезне значення. Поки ми пам’ятаємо — наші сини, батьки, наші рідні залишаються з нами та продовжують жити в наших серцях.
„Трибуна Героїв“ — це щось неймовірне для родин загиблих Героїв. Це підтримка, це об’єднання, це певний сенс і напрямок у житті. Вони дають дуже багато. Без них ми, мабуть, були б розрізненими. А так ми теж стали командою — своєрідною родиною».
Важливість події підкреслила і PR-менеджерка ФК «Динамо» (Київ) Антоніна Яцук:
«Найменше, що ми можемо зробити для своїх вболівальників, які віддали життя заради України та заради того, щоб ми могли сьогодні продовжувати грати у футбол, — це зберігати пам’ять про них та підтримувати їхні родини. Зокрема, це відбувається завдяки співпраці з партнерами. І якщо з фондом „Трибуна Героїв“ ми постійно на звʼязку — адже саме вони опікуються родинами загиблих футбольних вболівальників — то співпраця з Dodo Socks виникла відносно нещодавно. І саме завдяки цій співпраці ми разом із „Трибуною Героїв“ привезли на матч у Львів більше 40 представників родин не тільки з Києва, а також з Тернополя, Рівного, Чернівців, Харкова і інших міст».
Додамо, що головне завдання фонду «Трибуна Героїв» — системна підтримка родин загиблих на війні футбольних фанатів з усієї України та формування ком’юніті Футбольної Родини.
Фонд виплачує щомісячну матеріальну допомогу до моменту отримання державної підтримки, організовує заходи для того, щоб сім’ї Героїв не залишалися сам на сам зі своїм болем, допомагає оформлювати державні виплати та супроводжує родини в юридичних питаннях. Також фонд проводить меморіальні заходи для збереження пам’яті про подвиг полеглих Героїв як важливої частини сучасної української ідентичності.
Футбольні фанати України завжди були серед найактивніших не лише на трибунах, а й у боротьбі за свободу та незалежність нашої держави. З початком повномасштабної війни представники фанатських рухів із перших днів стали на захист України, вирушивши до найгарячіших точок фронту.
Багато хто з них уже не повернеться на рідні трибуни. Для своїх сімей вони були опорою, підтримкою та головними героями ще задовго до війни. І пам’ять про них продовжує жити — у серцях рідних, друзів та всієї футбольної спільноти.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
