Колишній захисник київського «Динамо» Роман Вантух прокоментував відхід з луганської «Зорі» та підписання контракту з львівськими «Карпатами».
Роман Вантух«Хотів бачити Русина в «Карпатах»
— Романе, «Карпати» другий тиждень як повернулись до тренувань. Над чим зараз працює команда?
— Працюємо в режимі дворазових тренувань. Можу відзначити, з якою інтенсивністю вони проходять. Тренування тривають понад годину, і водночас усе відбувається у дуже високому темпі. Саме це одразу кидається в очі. Круті враження від бази «Карпат», де створені всі умови.
— Адаптація викликала складнощі?
— Зараз більше акцент на фізичну підготовку. Морально навантаження даються досить легко. Багатьох хлопців я знав раніше: проти когось грав, а з кимось перетинався в одній команді. Мені дуже приємно, що хлопці доволі швидко інтегрували мене у свій колектив. Дуже важливо з перших днів відчути себе у своїй тарілці.
Все, що пропонує тренерський штаб, для мене в новинку. У мене ще не було досвіду, коли потрібно слухати тренера, а потім перекладача. Як мені здається, виходить непогано. (Посміхається). Більше зможу сказати, коли почнеться тактична робота і стане зрозуміло, як мене хочуть використовувати на полі. Звісно, що певний час знадобиться, але я сповнений ентузіазму довести, що мене недарма запросили в «Карпати».
— Грати за клуб із рідного міста більше додає тиску чи відповідальності?
— Ми з дружиною ловили себе на цій думці. Для мене трохи незвично, що зараз я у Львові не на вихідні приїхав побачитися з рідними, а їду на роботу і ввечері повертаюся додому. Тепер можу більше часу проводити з рідними. В інших командах післяфутбольна рутина була простішою — можна було більше часу приділяти відпочинку.
— В Карпатах ви возз’єдналися з вашим приятелем Назарієм Русиним.
— Звісно, я хотів бачити його в «Карпатах». Назар — один із тих пацанів, які своїм прикладом підштовхують тебе працювати ще більше. Я прожив із ним три роки в одній кімнаті, і ми завжди мотивували один одного більше працювати. Він завжди був готовий жертвувати чимось, щоб досягти свого.
— Знаючи його характер, напевно, він би міг ще довести собі, що може бути успішним у Європі.
— Погоджуюсь.
«Варіант із закордону? Це не була та пропозиція, заради якої можна все кинути вдома і поїхати, навіть на ті самі умови»
— Як розвивалась епопея з переходом?
— Я чув про інтерес з боку «Карпат» і раніше, але це не було чимось конкретним. Вже ближче до завершення контракту із «Зорею», ми перейшли до офіційних розмов.
— Інформація про закордонні клуби відповідала дійсності?
— Так, але це не була та пропозиція, заради якої можна все кинути вдома і поїхати туди, навіть на ті самі умови. Варіант із «Карпатами» приваблював мене тим, що це Львів, амбітний проєкт, інфраструктура, колектив. Усі фактори склалися на користь Карпат, тому я зараз тут.
— «Зоря» робила спроби переконати вас залишитися?
— У мене склалися відкриті стосунки із «Зорею». Я завжди був чесним перед ними, так само як і до останнього віддавав себе за цю команду. Пропозиція продовжити контракт була на столі — на покращених умовах. Але я попросив час на роздуми, якщо з’являться інші варіанти. Єдине прохання до мене було — проінформувати їх, якщо мені надходитимуть пропозиції від інших клубів.
Я повідомив нашого генерального директора, що є пропозиція від «Карпат», яку я схиляюся прийняти. До мого вибору поставилися з розумінням, що це моє рішення. Після цієї розмови попереду залишався ще довгий відрізок сезону, але я не відчув жодної зміни у ставленні до себе. Я дуже радий, що розставання із «Зорею» пройшло саме на такій ноті — із голом в останній грі. З великою вдячністю до цього клубу я рухаюся далі.
— Не кожному футболісту вдавалося піти із «Зорі» через парадні двері. Таких прикладів було чимало.
— За чотири роки в клубі я завжди був відкритим. Говорив те, що думаю, і своєю грою відповідав за свої слова на полі. Клуб добре ставився до мене, а я — до нього. Пригадую, коли перед матчем із «Динамо» я отримав ушкодження, президент сказав мені: «Давай, відновлюйся, ти нам потрібен у наступній грі». Я щиро здивувався, адже Євген Борисович Геллер, напевно, вже знав про мою розмову з Ігорем Вікторовичем Гузем (гендиректор «Зорі», — прим. ред.).
— Багато часу витратили на роздуми?
— Так, адже зважуєш багато факторів, коли на тобі велика відповідальність: перспективи, інтереси родини. Я не був проти продовжити кар’єру в «Зорі», де почувався комфортно і розумів, що прогресую в цьому клубі. Навіть коли писав прощального листа, не хотілося говорити банальні слова — хотілося щиро подякувати за те, що цей період був у моєму житті.
«Після мого голу «Карпатам» до мене підійшов Фран Фернандес і сказав: «You’re a bad boy»
— В останній рік у «Зорі» ви попрацювали з Віктором Скрипником. Що дав вам цей досвід?
— Мені подобалося, що Скрипник часто спостерігає з боку та робить висновки. Він мав авторитет серед футболістів. Він знав, що я вийду і віддам максимум. Настільки відчувалася довіра з боку тренера, що я був готовий літати по полю. Йому вдавалося настільки сильно мотивувати партнерів, що ти мимоволі і сам переймав цей настрій.
— У новій команді вас часто травлять за останній матч сезону, коли ви забили м’яч у ворота «Карпат»?
— Пам’ятаю, що після матчу до мене підійшов Фран (Фран Фернандес, — головний тренер «Карпат», — прим. ред.) і сказав: «You’re a bad boy». (Посміхається).
— Наскільки прийдешній сезон може стати переломним для «Карпат»?
— Поки я лише тиждень у команді, але вже видно, що всі хлопці дуже амбітні. Усі повністю віддаються на тренуваннях. Тренери постійно працюють із командою та заряджають футболістів. Наскільки це спрацює на довгій дистанції, покаже тільки час.
— Що б ви хотіли сказати вболівальникам «Карпат»?
— Хоч я і не був вихованцем «Карпат», але знаю, яке значення клуб має для міста. Бувають випадки, коли команда збирається і в неї все виходить. Артета, наприклад, шість років будував «Арсенал».
Мені 27 років, і я відчуваю, що мені ще є куди зростати, а перехід у «Карпати» допоможе мені в цьому. Вболівальники мають право вимагати від команди, але футбол не обдуриш. Результат може бути різним, але в самовіддачі команда точно нікому не поступатиметься. Я буду доводити на кожному тренуванні й у кожній грі, що маю право носити зелено-білу футболку.
— Наостанок спитаю про чемпіонат світу. Хто ваш фаворит ЧС-2026?
— Балдію від того, що робить Мессі. Це щось неймовірне. Він може довго бути в тіні, але варто лише отримати м’яч — і буде або момент, або гостра передача, або гол. Цікаво подивитися, як далеко зайде Аргентина. Також мені подобається збірна Іспанії.
Олександр Карпенко
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
