Головний тренер «Зорі» Віктор Скрипник поділився думками про матч між юнацькими збірними України та Німеччини в півфіналі Євро-2026 U-19.
Віктор Скрипник— Вікторе Анатолійовичу, вдається тримати руку на пульсі Євро-2026?
— Шкода, що такий турнір проходить одночасно з ЧС. Я надзвичайно радий, що збірна України пройшла груповий етап без жодної поразки, маючи сильних суперників. Якщо не помиляюся, саме в цій віковій категорії ми вже ставали чемпіонами, коли команду очолював Калітвінцев.
— Минуло вже 17 років. Як швидко летить час.
— Юнацький футбол, як правило, дуже непередбачуваний. Навіть дорослим командам буває непросто пройти всю дистанцію, не кажучи вже про різноманітні чинники, які можуть впливати на процес. Найголовніше — правильно до цього ставитися. Не думати, що ти вже пройшов футбол, вигравши один матч чи навіть турнір такого рівня.
Ті хлопці, як і всі інші, не просто так працюють і пробиваються на такі змагання. У кожній роздягальні є футболісти, які можуть вирішити долю матчу. На такій стадії ніхто не може заборонити тобі мріяти про фінал.
— У цьому поколінні німців є футболісти, на яких покладають великі надії?
— Я впевнений, що частина цих хлопців досягне успіху на найвищому рівні. У них капітан Оньєка — і забиває, і віддає результативні передачі. Багато чув і про нападника Штанге — про нього дуже позитивно відгукуються.
Розуміючи, що з іспанцями буде надзвичайно складно, вони провели ротацію складу й дали шанс проявити себе іншим футболістам. Завдяки цьому команда почувається значно впевненіше.
— З такою Німеччиною можна мріяти про вихід до фіналу?
— Я тримаю кулаки, щоб наші хлопці пройшли якомога далі на Євро. Дуже хочеться, щоб голос України звучав на міжнародній арені, щоб ми вкотре показали свій характер. Вони й самі це відчувають і розуміють, наскільки зараз важливі такі результати.
Не варто забувати, у який час ми граємо у футбол. Здавалося б, у період, коли розвиток мав би зупинитися, адже йдеться про екзистенційну війну.
— Ви не один рік працювали з юними футболістами. Криза ідентичності, про яку заговорили після провалу Німеччини на чемпіонаті світу, простежується й у молодіжному футболі?
— У всі часи Німеччину називали машиною з набору очок. Силовий футбол, боротьба, інтенсивність, тиск, і водночас у кожній такій збірній були зірки, які залишали після себе спадщину.
Коли я навчався в Німеччині, тоді домінували іспанці зі своєю тікі-такою. Німці ніколи не боялися вчитися в інших. Вони перебудувалися настільки, що сьогодні володіють м’ячем не гірше, а подекуди й краще за південні збірні.
В DFB працюють дуже компетентні фахівці. Також регулярно проводяться семінари з підвищення кваліфікації, адже неможливо довго залишатися затребуваним, спираючись на старі знання. Там дуже сильні професори та молоді тренери, які чудово володіють предметом.
— Що говорять самі німці про виліт від Парагваю?
— Багато лунало заяв, що всі хочуть зустрітися з Францією у чвертьфіналі, що команда приїхала перемагати, але коли немає результату, усе дуже швидко може змінитися. Хоча, якщо чесно, французи теж не знали, що робити з Парагваєм (усміхається).
У медіапросторі зараз звучить теза, що вони втратили перехідний етап, необхідний для адаптації до сучасних реалій. Недостатньо лише контролювати м’яч і виходити з оборони в одну-дві передачі — потрібно бути конкурентоспроможним у всіх компонентах гри.
Футбол став набагато багатограннішим. ШІ може проаналізувати суперника, зібрати величезний обсяг інформації, але потрібно навчитися працювати в цих реаліях, постійно вдосконалюватися й відповідати новим вимогам.
— Чи справедливо зробили цапом-відбувайлом у збірній Німеччині Нагельсманна?
— Він майже весь турнір грав практично одним складом. Юліан — розумний хлопець, вміє правильно доносити свої ідеї та переконувати футболістів, але не впорався з тиском медіа, суспільства, роздягальні. Можливо, він не хотів ще більше отримати на горіхи, якби випустив другий склад на Еквадор за прикладом норвежців.
Вийшло так, що пів команди виснажені навантаженнями, а інші гравці не мали достатньої практики, щоб довіритись їм: відсутність ігрового тонусу, спека, атмосфера самого турніру — усе це вплинуло й на мікроклімат у команді.
Матчі проходили раз на тиждень — це практично ідеальний графік, коли працюєш в одному циклі. Є достатньо часу, щоб оцінити, хто краще готовий до наступної гри, ніж грати кожні 3-4 дні.
Хоч би як ти перегравав Барселону на макеті, своє бачення потрібно підтверджувати результатом. Починається плейоф — усі максимально напружені. Ти виходиш проти Парагваю, який у свій найкращий день Німеччина могла б і не помітити, але перед цим сама отримала від Еквадору в останньому турі, що точно не додає впевненості.
— Юрген Клопп, якого вважають головним фаворитом очолити Бундестім, може стати локомотивом перебудови?
— Він завжди відчував, у якому напрямку розвивається футбол. У яких би командах він не працював, вони завжди були збалансованими. На ЧС ми побачили, що в останній третині поля команда буквально билася головою об лід без плану Б і В.
Будь-який великий турнір, незалежно від результату, ставав поштовхом до змін у німецькому футболі. Вони точно не хочуть втратити місце серед топів. Саме тому й виникають розмови про кризу ідентичності: після перемоги на ЧС-2014 великих успіхів уже не було.
Зміни точно будуть і неодмінно пройдуть по всій вертикалі. З цього року, якщо ви знаєте, проводитиметься новий чемпіонат U-21. Його особливість у тому, що календар не дублюватиме графік основних команд: учасників поділять на дві регіональні групи, а найкращі вийдуть до фінальної стадії.
Олександр Карпенко
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
