Колишній воротар київського «Динамо» Георгій Бущан прокоментував підписання повноцінного, дворічного контракту з житомирським «Поліссям», за яке в минулому сезоні він виступав на правах оренди з саудівського «Аль-Шабабу».
Георгій Бущан— Вже не оренда, вже повноцінний контракт. Зізнайся чесно, як психологічно воно впливає? Щось є, якісь відмінності?
— Для мене немає відмінності, тому що залишаюся в «Поліссі», залишаюся в клубі, який має великі амбіції, і ці амбіції мені допомагають не зупинятися.
— Наскільки важливо було тобі залишитися саме тут? Чим тобі так сподобалося «Полісся», що ти зрозумів: «Так, тут треба пришвартуватись»?
— Якщо чесно, то не сказав своє я ще тут. Це було для мене так... Цей рік був тяжкий в плані кар’єри, але мене підкупив колектив та клуб, і президент клубу Геннадій Владиславович своїми амбіціями, які підтверджують те, що мені треба залишитися. І ще не казати «до побачення», а продовжувати і продовжувати боротися за своє місце.
— Ти сказав «рік тяжкий». Як думаєш, чому? Ти вже проаналізував, чому так вийшло?
— Я аналізував, звісно, але є фактори, які спрацювали, і все. Поки я нічого не можу сказати.
— Наскільки взагалі тобі тут комфортно і краще, ніж в попередніх твоїх клубах?
— Я вдома.
— А ту сторінку, «В Аль-Шабабі», як будеш згадувати і що згадується найперше?
— Нормально буду згадувати, і тільки емоції такі, нормальні емоції. Я побував в хорошому чемпіонаті, в хорошій команді. Так, не все вийшло, змінюється все так, по-футбольному, але я не можу нічого сказати поганого і тільки сказати «Аль-Шабабу» дякую і йти далі.
— На скільки ти підписав контракт?
— На два роки.
— Два роки. Якими бачиш ці два роки, якими хотілось би тобі їх бачити?
— Як то кажуть, якщо ти скажеш, чого ти хочеш завтра, то...
— Помріяти ж можна.
— А помріяти... хочу повернутися в професійним футбол.
— Так, ти ж....
— Грати, грати, грати, і мрія — повернутися в збірну.
— Якщо в контексті «Полісся», як думаєш, які перспективи «Полісся» в найближчому сезоні?
— Досить непогані, але нам треба працювати, треба працювати, тому що я був в командах, в котрих постійно треба результат, і кожен сезон — це новий виклик. І тобі треба підтверджувати свій статус. Це важко, але треба продовжувати «Step by step».
— Отож, було третє місце, а тепер?
— А тепер будемо... Побачимо, як буде в наступному, але ми для цього зробимо все.
— Скажи, будь ласка, чи правда, що дійшли чутки, що ти змінюєш номер?
— Мабуть, так.
— Чому?
— Щось не пішло під 21-м. Я... У мене перша футболка була, коли ще перший раз попав в заявку в київського «Динамо», був 21-й. Зараз був 21-й, але щось пішло не так, не по тій доріжці. І зараз буде новий номер. І давайте так: хто вгадає, який... Під цим номером грав мій улюблений гравець.
— Грав. Тобто зараз не грає?
— Грав. Мої фанати повинні знати, за кого я вболіваю, це супер.
— А що ти натомість дасиш тому, хто вгадає?
— Подарую свою офіційну футболку після першої гри, в котрій я зіграю в цій формі.
— Я думаю, там така битва почнеться за...
— Треба ж чуть-чуть...
— А ти впевнений, що от вся проблема в номері?
— Ні, мабуть так, чи ні... Побачимо.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
