Президент Федерації футболу Литви Едгарас Станкявічюс відреагував на інформацію про те, що ФІФА офіційно обговорить скасування відсторонення всіх російських команд від міжнародних змагань. Такі публікації з’явилися на тлі того, що Міжнародний олімпійський комітет закликав усі види спорту припинити санкції, пов’язані з війною в Україні.
— Чи отримувала Литовська федерація футболу будь-які офіційні або неофіційні повідомлення, які б свідчили про те, що ФІФА або УЄФА схиляються до дозволу на повернення російських команд до міжнародних змагань?
— Окрім інформації про те, що ФІФА планує дозволити збірній росії U-15 брати участь у юнацьких змаганнях, ми не отримували жодних інших офіційних повідомлень ані від ФІФА, ані від УЄФА. Ми сподіваємося, що обидві організації збережуть тверду позицію з цього питання.
— Якщо ФІФА або УЄФА вдадуться до конкретних кроків щодо відновлення участі російських команд у міжнародних змаганнях, чи готова Литовська федерація футболу публічно виступити проти й висловити протест у зв’язку з таким рішенням, зважаючи на те, що росія продовжує воєнну агресію проти України, яка щодня призводить до загибелі мирних жителів?
— Литовська федерація футболу послідовно заявляє про свою позицію щодо участі команд із зазначеної країни в офіційних змаганнях. Поки в Україні триває війна, цій країні та її командам не повинно бути дозволено повернутися до участі в офіційних турнірах. Такої ж позиції ми дотримуємося і щодо Білорусі.
Ми також хотіли б нагадати про значні зусилля, яких доклала Литовська федерація футболу, щоб збірна Білорусі з футзалу не брала участі в чемпіонаті Європи з футзалу 2026 року, який спочатку мав відбутися в Литві та Латвії. Обидві країни-господарі відмовили білоруській збірній з футзалу у в’їзді на свою територію, тому було додано третю країну-господаря.
Ми щиро вдячні президенту УЄФА та його команді за це рішення і підтримку протягом усього процесу, що дозволило Литві та Латвії зберегти право на проведення турніру, а також дало можливість збірній України взяти в ньому участь і проводити свої матчі в Каунасі та Ризі.
Ми залишаємося твердими й непохитними у своїй позиції.
Чи став МОК остаточно політичною організацією і чи мають взагалі існувати політичні заборони у спорті? Звичайно, спорт тісно пов'язаний з політикою. Якби він не був із нею пов'язаний, то навіщо тоді, як мінімум, потрібні прапори? Адже спортсмени вже давно не виступають суто індивідуально, як це було на самому початку олімпійського руху, а представляють конкретні країни. Тож це, безумовно, політика.
Ми чудово пам'ятаємо, як у 1936 році в Берліні відбувалися Олімпійські ігри. Існує безліч прикладів подібної політизації. Згадати хоча б Олімпіаду в Москві, яку бойкотували американці та багато інших західних країн, чи навпаки - ігри в Лос-Анджелесі, куди не поїхали СССР та країни соціалістичного табору. Тобто, спорт - це однозначно політика, і тут немає жодних сумнівів чи питань.
Але, звісно, це також і великі гроші. Це навіть якщо не зважати на те, що в Олімпійському комітеті присутня пряма корупція: коли просто заплатили - і питання вирішене. В сенсі, МОК - це не тільки про політику, але й про фінанси.
Щодо повернення російських команд на змагання, то я думаю, що та ж ФІФА не є настільки залежною. Але інші спортивні федерації дуже сильно залежать від зовнішнього фінансування, бо в них просто немає власних грошей. Їхні види спорту ніхто не дивиться, а Росія готова платити. Я вже навіть не згадую про стрілецьку організацію - буквально вчора спалахнув скандал. Змагання мали відбутися в Естонії, але Естонія відмовилася видавати росіянам візи, тому турнір просто перенесли до Іспанії. Все це - виключно питання грошей.
Щодо «чесної обіцянки НОК росії» не вести жодної діяльності на окупованих теренах України, то, по-перше, якщо справа все ж дійде до реального дозволу участі, то дотримання обіцянок можна буде моніторити. Звісно, це компроміс. Але розумієте, в чому тут суть питання. Чи задоволений я цим як українець? Абсолютно ні. Проте чи є це нормальним явищем для сучасного світу? Так, для нинішнього світу це цілком звична практика. Чи можна вважати агресією те, що США та Ізраїль зробили з Іраном? Ну, певною мірою деякі країни вважають це агресією. Але ми ж бачили, як збірна Ірану спокійно приїхала до США грати у футбол.
Виступати чи ні на змаганнях поряд з росіянами, практично кожен з яких має військове звання, - це виключно моральний вибір кожного окремого українського спортсмена. Вибір між визнанням досягнень, спортивною кар'єрою - і моральними установками, елементарним бридуванням.
З цього не можна робити політику чи когось примушувати - у жодному разі. Кожен спортсмен має ухвалювати таке рішення самостійно. Звісно, він повинен усвідомлювати, що на батьківщині його вибір на користь участі і підтримання власного спортивного рейтингу можуть сприйняти негативно. Але це буде реакція суспільства, і то не всього. А от конкретно політичного тиску бути не повинно.
Зауважте важливий момент. У війні ми довели, що є рівними з Росією. Проте у спорті ситуація інакша, і зрозуміло чому. Росія - це дуже велика країна, яка має спортивну спадщину СРСР і традиційно витрачала на це величезні кошти. Так, у Росії банально більше грошей. Вони спроможні виділяти на підготовку тих же атлетів значно солідніші суми, ніж Україна.
Крім того, з точки зору МОК Росія є потужною спортивною державою, яка чи не в усіх видах спорту бореться за перші місця на Олімпійських іграх. Україна ж, скажемо м'яко, є посередньою спортивною країною, яка за лідерство на Олімпіадах не змагається. Там ринок у 140 мільйонів, а тут - дай Боже, щоб було 30.
От і відповідь на запитання щодо доцільності для міжнародних чиновників обирати інтереси Росії, а не України. Вони вигадають купу слів про те, що засуджують агресію, що не залучатимуть організації з окупованих територій тощо. Я, чесно кажучи, навіть не вірю в майбутній нейтральний статус без прапора для росіян - зрештою все буде так, як потрібно Кремлю.
Що стосується ФІФА, то там давно панує чиста корупція, адже Росія нічого цінного для футболу не приносить і не є великою футбольною державою. Ані УЄФА, ані ФІФА абсолютно ніяк не постраждали від відсутності російської збірної чи російських клубів. І нічого не набудуть з їх поверненням. Тому тут питання виключно в корупційній складовій дозволів.
Зрештою, якщо сьогодні президент США може скасувати «червону картку», то, гадаю, сотні мільйонів доларів цілком здатні вирішити питання з дозволами для росії. Репутація Джанні Інфантіно вже в такому лайні, що йому на скандали абсолютно начхати. Після всього того, що зробив Трамп і що коїть ФІФА, взагалі всьому футбольному світу варто серйозно замислитися над тим, у чому ж полягає сенс цієї гри та чи існують у ній бодай якісь правила.
Повертаючись до МОК, нагадаю: свого часу навіть нацистська Німеччина прекрасно приймала Олімпійські ігри - урочисто, видовищно, пафосно. Тож сотні тисяч вбитих росіянами «в локальному конфлікті» українців - дрібниця. У світі тривають різні конфлікти, воюють і вбивають по всій планеті. «Не лишати ж через війни 5 збірних на всю Олімпіаду», як зазначив чиновник МОК.
Проте якщо аналізувати саме логіку Міжнародного олімпійського комітету, то від початку повномасштабного вторгнення минуло вже майже п'ять років. В МОК мислять виключно спортивними циклами. Перший цикл росія вже пропустила - вона відсутня чотири роки. Тепер розпочинається наступний.
Якщо вони не розв'яжуть це питання зараз, дискваліфікація затягнеться загалом на вісім років. Тому їм потрібно ухвалювати рішення негайно. Інакше доведеться говорити вже не про 2030 рік, а про 2034-й, адже наступна зимова Олімпіада відбудеться у 2030 році у Франції. Так само і з літніми іграми: питання треба вирішувати зараз, бо наступна літня Олімпіада пройде у США в 2028 році, і якщо не повернути їх зараз, то процес відкладеться вже до 2032 року.
Тому Кремль поспішає - і забезпечує поспіх МОК, щоб не затягували з таким потрібним для пропаганди рішенням.