Український наставник бакинського «Нефтчі» Юрій Вернидуб — про плани на сезон та життя в Баку.
Юрій Вернидуб— Почнемо з вашого нового контракту з «Нефтчі». Розглядали інші варіанти чи вам все подобається в команді?
— Мене все влаштовує в «Нефтчі». Це непогана команда і умови. Керівництво запропонувало новий контракт і я відразу зробив їм крок на зустріч. Тому все супер.
— Вже говорили про завдання на новий сезон?
— Завдання завжди найвищі. Тим паче цього року «Нефтчі» відзначає 90-річчя. Тому хотілося б досягти найвищого місця. Але навіть без ювілею «Нефтчі» — це історичний клуб в Азербайджані, тому завдання завжди на дуже високому рівні.
— Минулий сезон ви завершили на четвертому місці. На якого кольору медалі тепер націлюєтесь?
— Хочеться медалі найвищого ґатунку, а там як вийде. Тим паче я двічі ставав чемпіоном — у Білорусі і в Молдові. Чому б не стати чемпіоном в Азербайджані? Сам цього хочу — і щасливий, що є таке завдання.
— Ви зіграєте у кваліфікації Ліги Конференції. Чого б там хотіли досягти?
— Так, зайнявши четверте місце в чемпіонаті, ми досягли того, що будемо виступати у Лізі конференцій з другого кваліфікаційного раунду. Я грав у групових етапах Ліги чемпіонів і Ліги Європи, а в групі ЛК ще не був, тому дуже хочеться туди пробитися.
«В Азербайджані 12 команд грають у три кола»
— Що нам варто знати про азербайджанський футбол?
— Чемпіонат дуже цікавий. У вищому дивізіоні грає 12 команд у три кола. Жереб йде так, що ти можеш з однією командою зіграти два рази з трьох кіл вдома, а можеш двічі зіграти на виїзді і тільки раз дома. Тому ці нюанси цікаві.
Чемпіонат непередбачуваний. Ти не знаєш, чого чекати від команд, які займають місця внизу турнірної таблиці. Наприклад, «Карабах» губив «золоті» очки з такими командами, як «Кяпаз». В Азербайджані є дуже непогані сильні клуби — «Нефтчі», «Карабах», «Сабах», «Зіра», «Сумгаїт», «Араз».
От я назвав шість команд, які завжди борються за найвищі місця. В принципі чемпіонат непоганий. Хоча от бачите, зараз йдуть збори, і українські команди перемогли «Карабах» і «Сабах» у спарингах. Хоча збори, то є збори. Ніхто не знає, як команди готуються до цих ігор. Хтось робить шалені навантаження, а хтось готується до матчів окремо, тому тут важко сказати.
Реклама
Люди ходять на матчі, особливо коли «Нефтчі» грає з «Карабахом» або «Сабахом». У минулому чемпіонаті ми грали дві гри з «Карабахом» вдома і був практично повний стадіон. У «Нефтчі», «Карабаха» і «Сабаха» вболівальників дуже багато.
— У минулому сезоні в українському футболі багато говорили про суддівство. Яка з цим ситуація в Азербайджані?
— Суддівство в Азербайджані, як і всюди. Люди помиляються, є багато нарікань. Думаю, це одне із болючих питань, які, чесно кажучи, тренеру не хочеться обговорювати. Воно було, є і буде, як би ми цього не хотіли.
Навіть чемпіонат світу це показує. Там також є помилки і суперечливі рішення. Тому кожен тренер буде відстоювати думку, що рефері помилився, а суддя буде відстоювати свою. У мене було таке у минулому чемпіонаті, особливо у грі з «Зірою». Ми зіграли внічию, і десь ці загублені бали не дали нам змоги зайняти третє місце.
У нас однакова кількість очок з «Тураном», але тут спочатку рахують, скільки перемог в команди. Бачите, і таке буває. Ну, нічого не зробиш. Хоча всі визнали, що помилка була, але ж ніхто її не скасує. Тому треба терпіння, повага один до одного, бо образи все одно нічого не доведуть. Звісно, емоції є, але їх треба тримати.
— Ваші гравці і представники клубу відзначали прогрес у грі і результатах «Нефтчі». Як вам це вдалося?
— По-перше, коли я йшов сюди, то казав, що виконавці непоганого рівня. Всі технічні і швидкі. А з грою довелося трохи попрацювати. Хлопці все одразу зрозуміли і проявили характер. Я дуже вдячний кожному з них, що вони зрозуміли нашу філософію — мою і мого тренерського штабу. Тому ми зробили цей крок вперед.
Зараз команда обновилася, тому треба знову все починати з початку. Не бачу ніяких проблем. Хлопці готові — працюють і терплять. Думаю, все буде добре. Будемо робити все, щоб виконати ті завдання, які перед нами ставлять. Це нам цілком під силу.
Характер і дисципліна — це основне. Також важливо, як гравці розуміють, про що ми говоримо, що хочемо бачити на полі, як вони повинні рухатись, яка система має бути в атаці і в захисті. Вони все це розуміють і виконують, тому є результат. Якщо цього не буде, то ніколи результату не доб’єшся.
Якщо хтось чогось не розуміє, то нема ніяких проблем, щоб підійти і запитати. Ми все пояснюємо. Хлопці знають, що мій телефон доступний 24/7 з будь-якого питання. Головне — бути уважними і дійсно мати характер. Якщо навіть щось не виходить, то не потрібно нервувати, а працювати ще більше.
— Я ніколи не була в Азербайджані. Яка це країна у 2026 році?
— Азербайджан дуже подобається. Азербайджанці — дуже виховані, лагідні і гостинні люди. Немає ніяких проблем з ними у спілкуванні. Столиця Баку — дуже гарне місто, яке активно забудовується. Воно розташоване на березі Каспійського моря, тому є дуже великий вибір риби.
Їжа дуже смачна — мені подобається місцева кухня. Влітку спекотно, а взимку не так холодно, як в Україні. Тут температури невисокі — десь +30 — +32 °C, але через море велика вологість.
Коли температура сягає +25 — +27 °C, то вже дихати важкувато. Єдине, що рятує, то це вітер. Баку навіть називають містом вітрів. Завдяки цьому є прохолода і трішки свіжості, тому спека легше переноситься.
Нічого поганого не можу сказати про Азербайджан. Тим паче, що азербайджанці дуже підтримують і допомагають Україні. Мені подобається ця нація і люди. Все супер.
— Поділіться якоюсь історією за час роботи в «Нефтчі».
— Я дуже спокійна та врівноважена людина. Коли гуляємо містом з дружиною, люди підходять фотографуватися, бажають перемог з «Нефтчі» і так далі. Дуже багато таких випадків.
Особливо, якщо десь зайдемо повечеряти чи пообідати з дружиною. В ресторанах дуже багато офіціантів впізнають, ставляться з повагою, багато розмовляємо. А так все супер. Навіть не знаю, що вам розповісти.
— Ваше ім’я часто виринає в контексті збірної України. Чи є у вас мрія попрацювати колись з національною командою?
— Думаю, це має бути мрія і бажання кожного із тренерів. Все-таки, коли ти працюєш тренером національної збірної, це великий шанс, щоб показати себе. Дуже класне завдання. Але розумію, що окрім мене є багато гарних фахівців, які також на це заслуговують.
Андреа Мальдера (нинішній головний тренер збірної України, — прим. ред.) не українець, але він по праву займає своє місце. Бажаю йому якомога краще себе показати, щоб під його керівництвом збірна досягла найвищих результатів. Всі збірники відгукуються про нього дуже позитивно, тому все буде гаразд.
— Чи стежили за УПЛ, коли почали працювати в «Нефтчі»?
— Обов’язково. Сюрпризів ніяких не було. «Шахтар» по праву став чемпіоном. Якби «Полісся» не втратило очки з командами з нижньої частини таблиці, то могло б стати другим, а не третім. ЛНЗ також заслужив на своє місце. Весь турнір команда йшла на провідних позиціях, тому було б дуже образливо, якби вони стали третіми.
Розумію, що триває війна і футбол в Україні зіштовхується з викликами воєнного часу, але молодці, що чемпіонат проходить. Дай боже, щоб війна швидше закінчилась, тоді все буде набагато краще. У нас є хороші команди. «Шахтар», «Динамо», ЛНЗ, «Полісся», «Металіст» будуть боротися за найвищі місця. І я сюди б ще додав «Зорю».
— Всі знають вашу позицію та вчинок, коли ви повернулися в Україну на початку вторгнення і приєдналися до ЗСУ. Але у «Нефтчі» у вас трапилося кілька історій, які кинули тінь на вас. Це рукостискання з Курбаном Бердиєвим і співпраця вашого клубу з московським «Локомотивом». Як ви пережили ці історії?
— Я завжди був українцем, залишаюсь українцем і буду українцем. Знаєте, дуже ніяково було читати про це. Особливо, коли писали ті люди, які знають мене. Це їхнє право. Всі ж розумні і все знають. Так буває в житті — десь якісь помилки, але головне прийняти їх і зробити висновки. А все інше — це вже історія.
— Можливо, говорили з керівництвом клубу на цю тему?
— У мене відразу було обговорення з клубом ще на самому початку, бо цю інформацію я почув як і всі, з новин. Ця співпраця стосується дитячої академії. Це було погоджено задовго до мого приїзду та ніяким чином не стосувалось моєї роботи. Не маю жодного відношення до дитячої академії.
Не можу впливати на їхні стосунки, але можу запевнити вас, що я не їжджу нікуди і не поїду. Працюю в Азербайджані з першою командою.
Перед зборами був в Україні буквально 10 днів. Якраз приїхав у Київ — і русня мене «привітала» обстрілом. Зараз знову обстрілюють — сволота, що тут скажеш. А вони кажуть, що б’ють по військових цілях. В мене таке враження, що звірі кращі, ніж вони.
Вони — нелюди. Навіть звірами їх назвати не можу. Для них ще не існує такого слова, яким їх можна було б назвати.
Ірина Козюпа
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
