Колишній півзахисник «Чорноморця», «Дніпра», тернопільської «Ниви» і «Миколаєва», а нині тренер Юрій Куліш поділився враженнями від матчів ЧС-2026.
Юрій Куліш— Звикнувши до несподіванок на попередніх стадіях, багато хто не виключав, що вони стануться і у чвертьфінальних матчах. Однак справа до цього не дійшла. Як вважаєте, все закономірно?
— Абсолютно. І це стосується кожного матчу. Всі збірні — Франція, Іспанія, Англія і Аргентина, які перемогли у чвертьфіналах, цілком заслужено вийшли до півфіналу. Нічого надособливого в іграх попередніх трьох днів не сталося.
— Хто із суперників свіжеспечених півфіналістів справив на вас гарне враження?
— Я чекав більшого від Марокко. Ця команда мені дуже сподобалась на попередніх стадіях, де показала гарний рівень, а от у поєдинку з Францією суперник не дозволив їй це зробити у повній мірі. Норвежці теж молодці — достойно виглядали у поєдинку з Англією. Вони на цьому чемпіонаті світу зробили те, що і мали б зробити. Навіть більше! Я думаю, що норвежці — як самі футболісти, так і вболівальники дуже задоволені грою, яка була продемонстрована на мундіалі. Тривалий час рахунок був 1:1, аж поки не настала пора додаткового часу. Нащадки вікінгів билися до кінця, прагнучи змінити хід подій. Я от не зрозумів одного: чому головний тренер Норвегії Столе Сольбаккен замінив після першої додаткової п’ятнадцятихвилинки головну ударну силу — Ерлінга Голанда? Як тренер, я вважаю, що без якоїсь вагомої причини не варто було цього робити. Навіть незважаючи на те, що нападник стояв і у нього нічого не виходило. Адже Голанд є Голанд, він може всього двічі із трьох спроб підставити голову або ногу — і забезпечити результат. Так, у грі з англійцями Ерлінг ходив пішки і бився, як міг — але ж він забивний. Така моя думка. Що ж стосується бельгійців та швейцарців, то вони чинили опір, як могли. Але у підсумку клас Іспанії та Аргентини все ж дався взнаки.
— Що на мундіалі вас приємно здивувало?
— Якщо говорити про позитивні речі, то мені приємно, що на усіх без винятку матчах є система VAR, яка у разі потреби встановлює істину і забезпечує справедливі рішення у тому чи іншому суперечливому епізоді. Це добре, що в учасників матчу є така допомога. Ви ж бо самі бачили, як в одному з матчів після взяття воріт люди почали кричати «Гол! Гол!», а потім всі раптом замовкали. Ще задовго до завершальної фази атаки один гравець наступає на ногу супернику, арбітр на це не реагує або не бачить, після чого відбувається взяття воріт. І лише завдяки втручанню VAR вдалось визначити, що голу передував стовідсотковий фол. Ще б відзначив би атмосферу на кожному без винятку матчі. Душа радіє, коли бачиш заповнені вщерть кількаярусні трибуни. Відчувається справжня атмосфера свята. Особливо мені сподобались норвежці своїм «Ру! Ру! Ру!» з імітацією веслування у човні. Просто красені! Більше того: нещодавно побачив відеоролик, у якому норвежці на дорозі зупинили свої автівки та покидали велосипеди, і сівши біля проїжджої частини, дружно виконували «Ру! Ру! Ру!» (Посміхається.) Такій єдності можна лише позаздрити.
— А що розчарувало? Багато хто говорить про водопої у середині кожного з таймів…
— Коли надворі температура під сорок або й більше, то у такому разі вони потрібні і гуманні. Я сам, коли був діючим футболістом, на своїй шкурі відчув, що то таке — грати у страшенну спеку. Коли язик до піднебіння прилипає, дихати нічим, а ти його відколупуєш з рота руками. Інша справа коли температура, скажімо, 21 — 25 градусів, то можна грати без будь-яких гідропауз. Адже вони однозначно не йдуть на користь, збиваючи ритм гри і налаштованість. Мабуть, у майбутньому ФІФА повинен подумати над цим важливим питанням і внести корективи. На мій погляд, правильним буде вдосконалити це нововведення, встановивши певний температурний режим, коли брати паузу на водопій, а коли — ні.
— Чи було щось на мундіалі, що вам, як тренеру, кинулось у вічі з негативного боку?
— Так. Це переважно стосується збірних, які не відносились до числа фаворитів. Зокрема, це стосується Кот Д’Івуару, Єгипту та Норвегії. Не раз бачив, коли вони організовують швидку атаку і стрімко біжать вперед «два в два», «три в три» або ж навіть «чотири в три» — як раптом хтось зсередини, зігравши «під себе», віддає м’яч поперек поля чи назад. Для мене, як тренера, це наче ніж у спину. Такі дії розчаровують. Адже у тієї чи іншої атакуючої команди, здавалося б, є шанс для створення гольового моменту, а її гравці чомусь не грають вперед, відпасовуючи назад.
— Яка збірна перед початком чемпіонату світу була об’єктом вашої симпатії та чи є вона серед чотирьох учасників півфіналу?
— Особисто у мене було три фаворити, яких я визначив для вболівання — Німеччина, Франція та Аргентина. Двоє останніх і гратимуть в 1/2 фіналу. Прикро, але німці не показали той футбол, який від них чекав. Вони мене відверто розчарували. У складі збірної Німеччини багато молодих гравців, які ще лише здобувають досвід на найвищому рівні. От раніше національна команда цієї країни складалась із справжніх майстрів, в жилах яких текла арійська кров: у 70-90 роки таких було достатньо — Мюллер, Беккенбауер, Брайтнер, Румменіге, Хрубеш, Літтбарський, Маттеус, Бреме, Феллер, Заммер, Клінсманн, Еффенберг. Збірну Німеччини тоді зрівнювали з потягом, який мчав до титулів, змітаючи всіх на своєму шляху.
Вже потім, коли у нинішній світовій першості гралися матчі групового раунду, мені дуже сподобалось, як грали Норвегія та Єгипет. До них у мене й сформувались симпатії. Я був у захваті від Єгипту. Оце так команда! Відзначив би і збірну Кабо-Верде, яка зіграла на турнірі навіть краще, ніж повинна була зіграти. А про Марокко я вже сказав вище.
— Півфінальні пари сформували збірні, яких ще задовго до старту світової першості відносили до числа фаворитів — Франція — Іспанія та Англія — Аргентина. У кого з них, на ваш погляд, кращі шанси вийти у фінал?
— Кожна із цих збірних є сильною. Крім вже згаданих мною французів та аргентинців впевнену гру на мундіалі демонструють також збірні Англії та Іспанії. Хто з них стане врешті решт-чемпіоном? Спрогнозувати дуже складно, адже футбол — гра непередбачувана. Взяти хоча б іспанців. У них гарні результати: вони 36 матчів поспіль не програвали, мають різні рекордні серії — зокрема, шість матчів на цьому чемпіонаті світу без пропущених м’ячів. Це говорить про їхнє вміння та надійну гру лінії захисту. А розподіл місць я бачу таким: Франція, Аргентина, а третє посяде Англія або Іспанія.
— За кого будете вболівати на вирішальній стадії?
— За французів. Їхня гра приємно вражає міццю та видовищністю.
В’ячеслав Кульчицький
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
