Відомий білоруський тренер Олег Дулуб оцінив виступ київського «Динамо» проти «Університаті» (Клуж) у матчі-відповіді (0:0, пен. — 2:4) першої кваліфікації Ліги Європи.
Олег Дулуб— Олеже Анатолійовичу, які ваші загальні враження від цієї гри? Що вас здивувало в цьому протистоянні та що думаєте про гру обох команд?
— По-перше, молодці, що виграли і пройшли далі. На цій стадії головне — залишитися на плаву. Звісно, до змісту гри залишається дуже багато питань. Найбільше здивувало те, що київське «Динамо» взагалі не провело жодної ротації за тиждень. Вийшов той самий склад, хоча це ніби логічно не вписувалося в те, як розвивалися події в першому і другому матчах.
— Що саме ви маєте на увазі?
— Я завжди звертаю увагу на поєднуваність гравців. Якщо правий фланг у першому таймі ще більш-менш працював, то лівий взагалі випав. Взаємодія між Дубінчаком та Редушком наразі перебуває на дуже низькому рівні. Розумію, що потрібен час, аби вони притерлися один до одного, але ми говоримо про конкретне двоматчеве протистояння. Це гравці, які не доповнюють одне одного: і Дубінчаку, і Редушку для комфортної гри потрібна широка точка.
Правий фланг виглядав більш атакувальним за рахунок того, що Кендзьора під час початку атаки залишався фактично третім центральним захисником. Там чудово діяла зв’язка Піхальонка та Волошина — уся загроза йшла саме звідти. А коли на 85-й хвилині вийшли Ярмоленко та Буяльський, я зловив себе на думці, що гра починає склеюватися. Щоправда, на початку екстратаймів усе знову розвалилося. Маючи футболістів із різними характеристиками, критично важливо знайти їхню поєднуваність.
— Після першої гри «Університатю» дехто порівнював зі збірною Парагваю — такою ж жорсткою командою, яка любить збивати темп і провокувати дрібними фолами. Чи погоджуєтеся ви з цими паралелями? Чи не мало б «Динамо» переконливіше проходити такого суперника?
— Звісно, кияни повинні були проходити впевненіше. Відкриваємо Трансфермаркт: вартість стартового складу «Динамо» — 58,5 мільйонів євро, а «Університаті» — 8,6. Різниця майже у сім разів. На мою думку, румуни навіть на Парагвай не схожі, адже парагвайці — це більш бойова і захисна команда.
«Динамо» пощастило, що через травму не грав основний боснійський нападник суперника — Лукич. Їхній інший форвард, Макалу, більше діяв як плеймейкер, створюючи моменти саме для центрфорварда. Відсутність Лукича стала великою проблемою для румунів. А загалом, за рівнем майстерності «Динамо» мало закривати всі питання ще в першому матчі.
Оцінки гравцям «Динамо»
Руслан Нещерет — 7.5
— Враховуючи серію післяматчевих пенальті, я б поставив йому найвищий можливий бал. Як на мене, це найкращий гравець матчу у складі «Динамо». Руслан надійно діяв у небезпечних епізодах на 73-й, 75-й та 115-й хвилинах. Воротарю дуже складно залишатися в тонусі, коли команда постійно атакує, а він перебуває без роботи.
Нещерет відіграв на стабільно високому рівні. Згадуються слова Олександра Шовковського про матч зі «Спартою», коли Валерій Лобановський сказав йому: «Бувають матчі, які повинен виграти просто воротар». Здається, це саме такий випадок.
Владислав Дубінчак — 6.0
— Головна проблема — це його взаємодія з Редушком. В атаці вони часто розташовувалися на одній лінії, плюс були програні єдиноборства. Але самовіддачі Владиславу не позичати.
Тарас Михавко і Крістіан Біловар — 6.5
— Я б сюди ще додав Бражка, адже ця трійка дуже непогано відпрацювала на оборону. Серед них виділявся Михавко, який активно підключався до атак і діяв на стандартах. Біловара відзначу за бійцівські якості — він відіграв стабільно, на своєму рівні, без грубих помилок і вчасно страхував Михавка.
Томаш Кендзьора — 6.0
— Він доволі непогано вписався в цю структуру. Саме завдяки Кендзьорі в атаці «Динамо» з’являлася асиметрія: діючи як третій центральний захисник під час білдапу, він звільняв фланг для Волошина. Єдиний мінус — одне чи два програні єдиноборства один в один, звідки і приходила вся небезпека. Грубих помилок він не припускався, але від такого досвідченого гравця очікуєш більшої надійності в обороні.
— Чи може бути вдалим поєднання Кендзьори та Михавка безпосередньо в центрі захисту?
— Думаю, це була б хороша зв’язка. Вони мають різні характеристики: досвідчений Кендзьора та молодий Михавко могли б чудово доповнювати один одного.
Володимир Бражко — 7.0
— Бражко дуже непогано впорався зі своїми обов’язками у цій грі. Взагалі ж він виглядав переконливо в обох матчах цього протистояння. Також відзначу те, як спокійно та впевнено Бражко реалізував післяматчевий пенальті, хоча в овертаймі він вже страждав від того, що судоми зводили йому ноги.
Микола Шапаренко — 6.0
— Треба розуміти, що Шапаренку доводилося працювати в трикутнику з Дубінчаком та Редушком. І якщо з Владиславом у нього вже є певне розуміння, то з Редушком усе лише на стадії зародження. Були хороші підключення з центру. Наприклад, в епізоді з ударом Пономаренка наприкінці основного часу можна було зіграти тонше, використавши забігання Шапаренка.
У першому таймі зусиллями Шапаренка, Піхальонка та Волошина вдавалося створювати чисельну перевагу праворуч. Обсяг роботи колосальний, але хотілося б більшої продуктивності, адже за талантом він — один із найкращих у команді. Такий бал ставлю йому, оскільки кому багато дано, з того й більше питають.
Олександр Піхальонок — 6.5
— До заміни Піхальонок діяв дуже здорово, загострював, намагався пробивати. Саме завдяки його взаємодії з Волошиним і підтримці Шапаренка вся гострота йшла з правого краю. Зіграв дуже непогано.
Богдан Редушко — 6.0
— Одразу видно, що він ще притирається до гри команди. В атаці він дублював позицію Дубінчака. У другому таймі, очевидно після підказок тренерського штабу, Богдан почав зміщуватися в центр, але почувався там невпевнено. Він класичний фланговий гравець: прокинув по прямій, обіграв, прострілив. Навряд чи він може занести цей матч собі в актив. Хоча на четвертій хвилині мав забивати після стандарту та знімати усі питання, але забракло досвіду.
Назар Волошин — 6.5
— Як я вже зазначав, у першому таймі близько 50% усіх передач йшли на його фланг. Там були і скасований гол, і небезпечні простріли. Волошин діяв дуже агресивно і до перерви був одним із найкращих на полі.
Матвій Пономаренко — 6.0
— Двоякі враження. З одного боку, він холоднокровно, через паузу, реалізував пенальті. З іншого — за гру мав лише один момент після кутового. Для нападника головне — реалізація. Можливо, на Матвія зараз чекає так званий «синдром другого сезону». У свій дебютний рік він феєрив, а тепер буде дуже складно втягнутися в цей ритм. Йому вкрай важливо забити м’яч, і тоді все знову піде.
Також не на користь йдуть чутки про можливий перехід, зокрема нібито в «Галатасарай». Сумніваюся, що Туреччина — це правильний вибір для Пономаренка, який так стрімко нещодавно увірвався в український футбол.
— Кого можете позитивно чи негативно відзначити серед тих, хто вийшов на заміну в «Динамо»?
— Для мене гравець номер один — це Віталій Буяльський. Він і Ярмоленко — це ті виконавці, на яких ходять вболівальники і які здатні вирішити долю матчу. Коли вони з’явилися на полі десь на 85-й хвилині, я зловив себе на думці, що механізм «Динамо» починає працювати, з’явилася взаємодія. Дуже складно бити перші пенальті, але Ярмоленко неймовірно холоднокровно підійшов як лідер і реалізував свій удар. Це однозначно 6,5. Буяльському теж 6,5. Нещерета ми не беремо, він стоїть осібно як гравець, який посприяв проходу далі.
— Чи зарано ще говорити про якісь суттєві зміни у грі команди Ігоря Костюка порівняно з минулим сезоном? Адже футболісти ще грають на фоні навантажень.
— На зборах я дивився кілька товариських матчів «Динамо», і мені дуже імпонувала саме їхня вертикальна гра. Але в офіційних поєдинках цього поки бракувало. Треба розуміти різницю між спарингами та офіційними турнірами. У минулому сезоні команда Шовковського виглядала легшою на цьому етапі. Проте чемпіонат довгий, він усе розставить по місцях. Тим паче, попереду єврокубки і дуже складна гра з ПАОКом.
— До речі, про ПАОК. Загальна вартість складів команд приблизно рівна, але команда іменита, бойова, та й грецький чемпіонат — це зовсім інший рівень, ніж румунський. Які ваші очікування?
— Свого часу, працюючи в мінському «Динамо», ми грали проти ПАОКа. Я чудово пам’ятаю атмосферу на стадіоні «Тумба». Якщо в Туреччині фанати створюють драйв для приїжджих команд, то в Греції вболівальники колосально тиснуть на суперника і неймовірно підбадьорюють своїх. Думаю, у Греції буде надзвичайно складна гра.
— Тим паче за ПАОК грає старий знайомий для динамівців — Тайсон. Можливо, побачимо старе-нове протистояння Ярмоленко — Тайсон, але вже за рамками УПЛ. Чи до снаги зараз «Динамо» пройти такого суперника?
— Дуже сподіваюся, що так. Є ще цілий тиждень на підготовку. Думаю, на полі ми швидше побачимо протистояння Тайсон — Михавко чи Тайсон — Біловар. Ярмоленко проти Тайсона — це більше номінальна дуель для яскравого газетного заголовку.
— Трансферне вікно ще відкрите. Яка позиція в «Динамо» зараз найбільше потребує підсилення? Писали, що шукають правого захисника та нестандартного вінгера з легіонерів.
— Позицію правого захисника закриє Кендзьора, хоча після відходу Караваєва підсилення там не завадить. Але, як на мене, головна робота потрібна в лінії атаки. Потрібен гравець, який зможе завершувати епізоди в парі з Пономаренком. «Динамо» зіткнулося з проблемою реалізації. Коли така команда не забиває шість таймів поспіль — вона просто не може собі цього дозволити.
— А чи бачили ви новачка киян з академії ПСЖ П’єра Мунгенге? Це може бути реальне підсилення?
— Я не думаю, що 18-річний гравець зможе відразу увірватися в український чемпіонат і почати феєрити. Це підписання суто на перспективу. Найбільше підсилення зараз — це повернути в ігрову форму Ярмоленка та Буяльського, а також знайти правильне поєднання гравців на флангах. Внутрішній резерв є завжди. Згадайте Містера (Мірчу Луческу): він прийшов, сказав, що йому не потрібні нові футболісти, зробив команду з тих, хто був, і виграв усе в один сезон. Зрозуміло, що «Динамо» нині переживає не найкращі часи у фінансовому плані.
Владислав Лютостанський
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 5
Загрузка комментариев
