Леонід Буряк: «Іспанія — це фаворит, який сповна виправдав надії»

Екс-наставник «Динамо» та збірної України Леонід Буряк поділився враженнями від перемоги Іспанії над Аргентиною у фіналі ЧС-2026 та підбив загальні підсумки мундіалю.

— Леоніде Йосиповичу, розпочнемо з фіналу. Чи виправдав він ваші очікування?

— Зізнаюся, я очікував від фіналу більшого. Звісно, дуже тиснув результат, і те, як грали Аргентина та Іспанія, було специфічним. Щодо напруги запитань немає — там було справжнє маленьке шоу, вони нещадно били одне одного. Але, в принципі, саме футбольного фіналу, як хотілося б, не вийшло.

— Аргентина взагалі не била по воротах, активізувавшись лише в додатковий час.

— Так, це все наслідок тиску результату і великих ставок на кону. В принципі, все було досить передбачувано. За великим рахунком, окрім неймовірної напруги та самовіддачі гравців, фіналу не вийшло. Аргентина зіткнулася з тим, що Мессі не потрапив у гру, виступив не на своєму звичному рівні, і це далося взнаки.

— Іспанія заслужено стала чемпіоном?

— У цьому плані — так. Вони домінували у грі, мали перевагу, частіше пробивали по воротах і створили більше гольових моментів. Тому, я вважаю, що їхнє чемпіонство цілком заслужено.

— Натомість матч за третє місце подарував справжню феєрію голів. Що там взагалі сталося? Чи не здалося, що команди вирішили просто влаштувати шоу для глядачів?

— Та ні, які можуть бути домовленості на такому рівні. Думаю, справа в іншому. Усі гравці та вболівальники мріяли про фінал, але не потрапили туди, тиск результату спав. До того ж, тренери виставили напіврезервні склади з обох боків. От і вийшла така розкута, видовищна і дуже хороша гра.

— Щодо індивідуальних нагород: найкращим гравцем турніру визнали іспанського опорника Родрі. Яка ваша думка з цього приводу?

— Я не хотів би це спростовувати. Рішення приймало багато компетентних людей. Він дійсно був одним із найкращих футболістів. Хоча й Мессі заслуговував, і Мбаппе, і Голанд. На цьому чемпіонаті світу було багато гідних кандидатів. Але Родрі у 2024 році отримав «Золотий м’яч», він тримає марку і стабільно виступає на своєму високому рівні.

— Найкращим воротарем назвали іспанця Унаї Сімона. А ви кого б відзначили? Бо, наприклад, голкіпер Аргентини Еміліано Мартінес у фіналі робив неймовірні сейви.

— Аргентинець — так, його всі знають. Це воротар, який вже зробив собі ім’я у футболі. Але той факт, що Сімон пропустив лише один гол протягом турніру, однозначно заслуговує на велику повагу.

— Хто з команд вас приємно здивував на турнірі?

— Збірна Норвегії виглядала дуже пристойно. Також африканські команди (Єгипет, Марокко) — за ними, мабуть, футбольне майбутнє, там з’явилися дуже кваліфіковані футболісти. Щодо збірної Франції, то я взагалі думав, що вони стануть чемпіонами світу. Триколірні дійшли до півфіналу і показували фантастичну гру, але Іспанія у півфіналі виявилася сильнішою.

— А хто став головним розчаруванням турніру?

— Назву Німеччину. Їм давали стільки авансів, багато хто на них ставив, а вийшло зовсім не так, як очікувалося. І це вже не вперше. На ЧС-2018 вони взагалі не вийшли з групи, на цьому мундіалі вилетіли в плей-оф від Парагваю.

Багато збірних ставили завдання боротися за чемпіонство, але не всім це вдалося. Було чотири-п’ять команд, які могли спокійно стати чемпіонами світу. Але Іспанія на їхньому тлі стояла особняком.

— Хто з тренерів на цьому чемпіонаті світу вам найбільше імпонував?

— Було дуже багато хороших фахівців. І тренер іспанців де ла Фуенте, і наставник Аргентини Скалоні, і тренер Норвегії Сольбаккен — у їхній роботі була помітна чітка тренерська думка і те, в який саме футбол вони та їхні підопічні хочуть грати. Турнір вийшов видовищним, і було чітко видно руку справжніх спеціалістів.

— І наостанок. Які у вас загальні враження від чемпіонату світу? Чи виправдало себе розширення турніру до 48 команд?

— Думаю, що не зовсім. З іншого боку, підкуповували стадіони вартістю по 6 мільярдів, ідеальні поля та неймовірна кількість уболівальників на трибунах. У цьому плані атмосфера була просто фантастичною. Звісно, були команди, які не зовсім відповідали рівню, хоча й траплялися маленькі сенсації, як, наприклад, Кабо-Верде.

У кожного була своя мета, і всі її більш-менш досягли. Єдине, що Англія та Німеччина до початку чемпіонату вважалися фаворитами, всі говорили, що вони можуть виграти ЧС-2026, а вийшло інакше. А от Іспанія — це фаворит, який сповна виправдав надії.

Андрій Піскун