Відомий тренер та експерт Олег Федорчук підбив підсумки після завершення ЧС-2026 у США, Канаді та Мексиці.
Олег Федорчук— Американці вміють і змогли додати шоу до змагань. Це дозволило організаторам зробити турнір рентабельним. До того ж на минулому чемпіонаті світу трапився рідкісний випадок, коли практично всі зірки своїх збірних зіграли на хорошому рівні. При цьому, крім Пау Кубарсі, я не побачив, хто б проявив себе серед молодих футболістів. Ось це дивно. Але загалом чемпіонат світу мені сподобався. Хоча з точки зору тренера, наприклад, Ліга чемпіонів дає більше інформації, рівень змагань там вищий. Більше тактики, новинок, оскільки турнір довготривалий. Це стосується і НБА, і НХЛ. Це незаперечні факти.
А ось за емоціями та психологічними аспектами чемпіонат світу, звісно, випереджає. На таких короткострокових турнірах на перший план виходить робота тренера, якому в стислі терміни потрібно збалансувати незбалансованих футболістів, які приїжджають із різних команд, у різному стані та після важкого клубного сезону.
У цьому плані мені сподобалися тренер бельгійців Руді Гарсія, швейцарців Мурат Якін, японців Хадзіме Моріясу. Непогано проявив себе тренер марокканців Мухамед Уахбі. У груповому раунді я захоплювався й Маурісіо Почеттіно. Але перше місце, без сумніву, заслуговує Луїс де ла Фуенте, який продемонстрував найвищий рівень роботи. Було видно, що футболісти йому довіряють, а це надзвичайно важливий фактор для будь-якого наставника.
— За грою Іспанія була поза конкуренцією?
— Перед чемпіонатом вони разом із Францією були, мабуть, головними фаворитами. Хоча старт підопічним Луїса де ла Фуенте не вдався (нічия з Кабо-Верде). Але стратегічно їхній наставник правильно розподілив зусилля протягом турніру. А ось французи не змогли налагодити гармонію. У них був надто великий перекіс у бік атаки. А в перехідних фазах, особливо з атаки в оборону, було багато недоліків.
Знову ж таки з точки зору стратегії, вибору тактики та побудови гри Іспанія була поза конкуренцією. У зв’язку з цим я хочу сказати, що протягом останніх років збірна України копіювала не іспанський футбол, а, якщо можна так сказати, барселонський. Збірна Іспанії — це не «Барселона». Це повна протилежність. Насамперед це раціоналізм, баланс, дисципліна, інтенсивність.
— Яка зі збірних на чемпіонаті світу вас розчарувала?
— Перш за все, це збірна Бразилії. Фактично вони виступали на своєму полі (посміхається), на сусідньому континенті. До того ж у них був іменитий тренер, який знає, як домагатися великих перемог. Тим більше, що бразильці вже майже чверть століття навіть не наближалися до перемоги на мундіалі. Від них завжди ніби чекаєш результату, але, як показує практика, ця збірна поступово перестала бути фаворитом.
Друге розчарування турніру — Німеччина, а третє — Нідерланди. Ці збірні не виправдали очікувань своїх уболівальників і фахівців. Принаймні, Бразилію та Німеччину я точно бачив не нижче чвертьфіналу.
— Уже повним ходом точаться розмови, що у 2030 році в чемпіонаті світу візьмуть участь 64 команди. Що скажете з цього приводу?
— Навіть найсмачніша їжа, якщо її довго їсти, набридає. Упевнений, що багато хто втомився від такої кількості матчів, як було зараз. Найкраще — ворог гарного. Поки що варто освоїти цей формат. А то так можна дійти й до 180 команд. Тоді й кваліфікаційні матчі проводити не доведеться. Я вважаю, що 64 збірні — це занадто. Можливо, Джанні Інфантіно не знає, що відбірні турніри — це теж чемпіонат світу (сміється). Фінал — це короткостроковий турнір.
Сергій Дем’янчук
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
