Захисник ПСЖ та збірної України Ілля Забарний дав інтерв'ю клубній прес-службі парижан напередодні старту нового сезону.
— Для нас починається новий сезон. Хотілося б повернутися на рік назад — до ваших перших днів у Парижі. Майже рівно рік тому, 12 серпня 2025-го, ви стали гравцем ПСЖ. Якими запам’яталися ті перші дні?
— Так, безумовно. Це було щось особливе. Коли у твоєму житті починається новий розділ, це завжди супроводжується дуже позитивними емоціями. Я часто згадую ті перші дні — це були чудові відчуття. Мене оточували прекрасні люди, які підтримували й допомагали, бо розуміли, наскільки непросто приходити в новий клуб і проходити адаптацію. Усі намагалися допомогти, спілкувалися зі мною, і це було дуже приємно.
Коли був маленьким, я навіть не мріяв стати професійним футболістом і чогось досягти. Усе складалося поступово. Коли я подорослішав, почав більше думати про футбол, про професійну кар'єру. А потім опинився у великому клубі — на той момент, як на мене, найкращому клубі світу. Це велика відповідальність. Я радий, бо для мене це великий крок уперед як для футболіста й особистості. Думаю, і я, і команда провели чудовий сезон. Ми багато чого досягли разом і побачили, як виросли наприкінці сезону. Це найважливіше. У футболі можна виграти, а можна й ні, але потрібно залишатися стабільним, мати правильний менталітет, проходити через усі труднощі. Життя триває, потрібно просто працювати ще більше.
— У чому, на вашу думку, ви найбільше додали за цей час?
— Думаю, найбільше — у лідерських якостях. Минулого сезону я був капітаном своєї збірної, і це змінило моє мислення. Я почав думати не лише про себе, а про всю команду, про загальну картину. Це дуже важливо. У цьому сезоні хочу прогресувати ще більше, бо для мене це справді має велике значення. Та й загалом вважаю, що додав у всіх аспектах гри. Але все покаже поле. Я хочу ставати ще кращим і роблю для цього все можливе.
— Якщо завершити тему минулого сезону й повернутися до перемоги в Лізі чемпіонів. Які перші образи виникають у вас у голові, коли згадуєте той момент?
— У це було важко повірити. Це величезна гордість і велике досягнення. Але водночас потрібно залишатися на землі й усвідомлювати, що це справді велика перемога. Іноді все відбувається дуже швидко, ти чогось досягаєш і можеш ніби злетіти. Але важливо залишатися приземленим, чесно оцінювати себе: якщо зробив усе добре — чудово, якщо ні — значить, треба працювати далі. Це дуже хороше відчуття.
— Наскільки вам бракувало команди за час відпустки?
— Дуже бракувало. Найголовніше — знову повернутися сюди, відчути позитивні емоції. Завжди чекаєш цього дня. Мені дуже не вистачало атмосфери — роздягальні, тренувань, навіть найпростіших передач м'яча. Ми довго не тренувалися, тому зараз головне — поступово привести тіло в потрібний стан, набрати форму й бути готовими до матчів, адже вони вже зовсім скоро.
— Першим великим випробуванням стане матч за Суперкубок проти «Астон Вілли». З якими думками команда підходить до цієї гри?
— Ми нічого не змінюємо. Це наш стиль гри, наш шлях. Подивимося, що буде, адже це футбол: можна виграти, а можна й ні. Але я бачу, що ми — дуже сильна команда, єдиний колектив, і, звичайно, всі хочуть перемогти. Ми підходимо до цього матчу разом. Попереду два великі поєдинки, і це чудова підготовка до початку сезону. Після цього стартує чемпіонат, і ми будемо до нього готові.
— Якщо говорити глобально, які амбіції ПСЖ на цей сезон?
— Виграти все. Усе, що можливо. Потрібно концентруватися на кожному матчі, крок за кроком, на кожному трофеї й намагатися перемогти.
— На завершення — про вболівальників ПСЖ. Ви вже відчули їхню підтримку і вдома, і на виїзді. Чи є якийсь особливий момент, який назавжди залишиться у вашій пам'яті?
— Насамперед вони неймовірні. Вони підтримують нас усюди. Навіть на виїзних матчах їх дуже добре чути. Вони такі гучні, такі енергійні. Вони передають нам свою енергію, створюють фантастичну атмосферу навколо команди.
Мій перший вихід на «Парк де Пренс» був незабутнім. Мене дуже тепло прийняли, і це було неймовірне відчуття. У Лізі чемпіонів вони теж були просто фантастичними. Думаю, це одні з найкращих уболівальників у світі, якщо не найкращі. Вони неймовірні. Мені дуже подобається їхня пісня. Я вже знаю її переклад, спеціально його дізнався. У цих словах відчувається величезна сила. А моє послання дуже просте: ви підтримуєте нас — ми віддаємо вам усе. Давайте продовжувати в тому ж дусі. Ми зробимо все, що в наших силах.