Колишній захисник збірної України Сергій Кривцов поділився очікуваннями від матчу 2-го туру Ліги націй між Грузією та Україною.
Сергій Кривцов«У попередньому розіграші Ліги націй ми вже грали проти Грузії — це дійсно хороша, зіграна команда. Зараз у футбол навчилися грати всі. За всієї поваги до грузинської збірної, за класом та кваліфікацією футболістів Україна є фаворитом. Утім, фаворити перемагають не завжди.
Очікую на важку гру, приблизно таку ж за напругою, як і проти Угорщини. Проте я вірю в перемогу України й іншого результату навіть не припускаю. Хоча легко точно не буде, адже в суперника вистачає кваліфікованих виконавців.
Як нейтралізувати Хвічу? Це питання швидше до Андреа та його штабу. Наша збірна неодноразово протистояла суперзіркам — грали і з Португалією, і з Францією, і з іншими топ-командами. Тренери обов’язково знайдуть ключ, як нейтралізувати сильні сторони суперника.
До того ж у нас на фланзі може надійно зіграти той самий Ілля Крупський і перекрити Кварацхелію. Зрештою, я б не акцентував увагу виключно на Хвічі: в атаці Грузії є низка інших виконавців, які можуть вирішити долю епізоду. Найважливіше, щоб збірна України діяла як єдиний механізм.
Найперше, що впадає в око: нинішня збірна помітно відрізняється від команди за попереднього тренерського штабу Сергія Реброва своїм характером. Було дуже приємно дивитися, як хлопці б’ються, як відпрацьовують усі 90 хвилин на полі.
Навіть та сутичка наприкінці гри — показовий момент. Коли ти бачиш справжній монолітний колектив, де кожен готовий стояти горою за партнера, це викликає сильні емоції. Мені як колишньому гравцю збірної дуже бракувало таких почуттів від матчів національної команди. Тому передусім відзначив би цей фактор: команда стала набагато згуртованішою, хлопці б’ються один за одного. Без цього у футбол грати вкрай складно.
Я розумію, що далі все ставатиме тільки кращим. Що більше часу мине і що більше тактичної роботи з командою проведуть Андреа та його тренерський штаб, то якісніше вони відшліфують ці деталі.
Це лише другий збір команди, тому зарано заявляти, що це вже остаточно збірна Мальдери чи спадщина Реброва. Проте вже за першим поєдинком чітко видно: наша збірна рухається в правильному напрямку.
Мікроклімат у збірній завжди був чудовим. Завдання головного тренера, зокрема й Мальдери зараз, — правильно налаштувати цей колектив. З тим досвідом, який є в Андреа та його помічників — Володимира Єзерського, Тараса Степаненка, які здатні двома словами зарядити мотиваційною промовою, — все вдасться.
Зараз ми бачимо вдалий симбіоз гравців і досвідченого тренерського штабу. Я не надто занурююся в розмови з хлопцями щодо внутрішньої кухні, але переконаний: у цьому плані в команді все гаразд.
Я дивлюся УПЛ і бачу гравців, які дійсно заслуговують на цей шанс. Чудово, що тренерський штаб звертає на це увагу. Яскравий приклад — Сашко Драмбаєв. Хлопець чудово проявив себе у складі ЛНЗ, завоював срібні медалі в минулому сезоні. І футболісти, і вболівальники дуже цінують, коли тренерський погляд не обмежений лише Шахтарем чи Динамо, а охоплює й інші клуби, за якими пильно стежать скаути та тренери.
Це, безперечно, Микола Матвієнко, Ілля Забарний та Віталій Миколенко. Це трійка найбільш досвідчених футболістів. Звісно, роль лідерів для них поки що нова, адже раніше завжди були Андрій Ярмоленко (він і зараз у команді), Тарас Степаненко, Андрій Пятов. Нині ж кермо перейшло до рук молодшого покоління, і я впевнений, що з часом вони чудово впораються з цією відповідальністю.
Я не розумію розмов і критики щодо доцільності виклику Ярмоленка до збірної. Людина перебуває в чудовій ігровій формі. Хтось дивиться у паспорт, але він на полі доводить, що повністю заслуговує на місце в команді. До того ж такий досвідчений футболіст у роздягальні — це величезна допомога молоді. Він передає свій досвід, може десь підказати, а десь і струснути команду.
Усі хочуть оновлення рекордів, які тримаються так довго. Я щиро бажаю Андрію Миколайовичу Ярмоленку, аби в нього все вийшло: і в УПЛ побити досягнення Макса Шацьких, і в збірній перевершити показник Шевченка. Андрій — справжній топчик українського футболу. Я бачу, з якою пристрастю він іде до цієї мети, тому щиро за нього вболіватиму й радітиму рекордам.
Я взагалі не люблю робити прогнози. Але якщо вже запитуєте... Чомусь у голові крутиться рахунок 2:0 на нашу користь. Не знаю чому, але є внутрішня впевненість.
Після гри з Угорщиною залишилося дуже приємне відчуття внутрішнього піднесення. Я переглядав матч, читав аналітику в медіа — у команду дійсно вірять. Тому схиляюся до 2:0, хоча це футбол, і в ньому нічого не можна стверджувати наперед», — сказав Кривцов.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
