Форвард житомирського «Полісся» Ігор Краснопір в інтерв’ю пресслужбі свого клубу поділився емоціями від роботи на дебютному для себе зборі національної команди України, а також від стартових матчів «синьо-жовтих» у Лізі націй.
Ігор Краснопір— Розкажи, як це — бути гравцем національної збірної?
— Це велика відповідальність, насамперед. Зовсім інший рівень, зовсім інший підхід. Усе нове. І тобі потрібно знайомитися з усім із самого початку. Це непростий процес.
— Коли хвилювався найбільше?
— Напевно, коли дебютував, коли виходив на поле в Будапешті в першому матчі з Угорщиною. Але це хвилювання було, радше, у позитивному ключі, ніж у негативному. Бо там великий стадіон, 60 тисяч уболівальників. Я на таких стадіонах узагалі не грав, тому для мене це був перший такий досвід. До того ж на матч приїхали батьки, вони чекали цього. Тож так, я трохи хвилювався в той момент. Але коли вийшов на поле, все зникло, я повністю сконцентрувався на грі.
— Яку собі оцінку за цей дебют поставиш?
— Думаю, непогано зіграв. А якби забив, то це був би дебют моєї мрії, напевно.
— А наскільки тебе здивував вибір уболівальників за підсумками другого матчу з Угорщиною, які визначили тебе в ньому «Левом матчу»?
— Якщо чесно, здивувало. Я не очікував, думав, когось іншого оберуть. Багато достойних хлопців були гідні такого вибору. Ілля Крупський добре зіграв, Тарас Михавко, Матвій Пономаренко.
— Команда вийшла на цю гру з великою мотивацією...
— Це заслуга і головного тренера, бо він нас підводив до цієї гри, казав, що важливо не забувати, з якою емблемою на футболці ми граємо, що ми за нація. Закликав показувати в кожному матчі, що ми міцні, сильні, непохитні. Думаю, це все перенеслося на гру. Ми вийшли і були заряджені з перших хвилин, вигравали боротьбу, гризлися. Єдине — нам не вдалося забити цей м’яч. Якби ми забили першими, гра склалася б зовсім по-іншому.
— Чому так не сталося?
— Насамперед, це такий довгий перший цикл із новим головним тренером. Він нещодавно прийшов, намагається впровадити своє бачення в нашу гру. Думаю, що для цієї великої перебудови потрібен час. І нехай краще вона відбуватиметься в матчах Ліги націй, ніж потім у відборі на Євро-2028. Також зіграло роль те, що багато гравців були травмовані, багато лідерів збірної не приїхали.
— Як думаєш, наскільки ти себе зарекомендував, і чи чекаєш виклику на листопадові матчі Ліги націй?
— Я не знаю. Це вирішувати головному тренеру. Єдине — я розумію, що мені потрібно показувати в клубі гру, гідну того, щоб мене викликали. Усе залежить від мене. Працюватимемо.
Підписуйтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Тільки найгарячіші новини
