Віктор Колотов, Капітан на всі часи...

ПАМ'ЯТІ ЛЕГЕНДАРНИХ

Сьогодні, 3 січня, ц.р., робота над публікацією викликає біль та гіркоту. Рівно 24 роки тому пішов у світ інший легендарний ДИНАМівський Капітан

Віктор Михайлович КОЛОТОВ

(3 липня 1949, сел. Юдіно, Татарська АРСР, СРСР - 3 січня 2000, Київ, Україна)

Пам'ятаючи про те, що краще один раз побачити – та ще й у сучасній цифрі! - щоразу намагаюся використовувати цю можливість. Але перед переглядом відео про подію 49-річної давності, про це ж із книги-бестселера:

Рядки В.В.Лобановського з його книги "Нескінченний матч" (мовою оригіналу):

"После игры с «Эйндховеном» в Киеве - матча высокого уровня и большого напряжения, когда даже мы с Олегом Базилевичем не могли стоять - ноги не держали, из душевой вышел Колотов, оглядел всех внимательно и спросил в тишине: «Так они нам забили или нет?» Кто-то из ребят, кажется Володя Мунтян, воскликнул: «Ну ты даешь, Витек! Успокойся, осталось все, как было - 3:0 в нашу пользу. Если, конечно, судья не приписал им гол в протоколе». «Понятно», - невозмутимо сказал Колотов и снова отправился в душевую".

Тепер дивіться:

КОК 1974/1975. Динамо Киев - ПСВ Эйндховен 3-0 (09.04.1975)

З різних причин моя перша книга вийшла без ілюстрацій. Лише в оформленні обкладинки київський художник Борис Бродський використав знімок, вельми символічний для переможних двох сезонів київського «Динамо». Знято гравця з капітанською пов'язкою. Його руки радісно підняті вгору: щойно він забив гол у ворота суперників... Гадаю, ви вже здогадалися. Так, на обкладинці моєї першої книги "Два сезони" – Віктор Колотов. Безперечно, перший серед рівних за всю славну історію клубу київського "Динамо".

В такий самий день січня 2000 року з Києва прийшла гірка звістка: помер Віктор Колотов. Після свого 50-річного ювілею він прожив рівно півроку. З життя пішла чудова людина. Щирий, чесний і совісний. Видатний футболіст, визнаний капітан київського «Динамо» — 1975 і збірної Радянського Союзу. Його втомлене серце, яке працювало все життя, як прийнято говорити, на знос, що випробувало величезні фізичні і моральні перевантаження, на цей раз відмовило. Не впоралося з найгострішим приступом стенокардії...

У дні кончини В. М. Колотова було опубліковано чимало добрих слів про нього. Але все пізнається в порівнянні. З моєї точки зору, дуже людяно і точно Пам’яті Віктора Михайловича були представлені матеріали на одному з — в ту пору улюблених мною! — футбольних сайтів Шурика

Два документа того часу, в якому ми жили. У фейлетоні І. Шатуновського «Футбольний детектив», опублікованому 16 грудня 1970 року в газеті «Советский спорт», висміюється Віктор Колотов — «... комсомолець, студент, йому двадцять один рік». Автор фейлетону смакує цілий букет від переходу з казанського «Рубіна» до київського «Динамо» молодого футболіста, який «... навіть не подякував своєму тренерові, що не попрощався з хлопцями, з викладачами з педінституту, що не знявся з комсомольського обліку». «Він давав запевнення одним, надував інших, йшов на поводу у третіх».

Справа в тім, що недосвідчений в переходах футболіст з Казані під впливом тих, хто за ним полював, майже в один і той же час написав три заяви: до московського «Торпедо», ЦСКА і київського «Динамо». У представників московських команд нічого не вийшло, і, коли хлопець виявився в Україні, горезвісний фейлетон побачив світло. Дісталося Колотову, його сім’ї, керівникам київського «Динамо». А мисливців за молодим талантом зі столичних клубів для фейлетоніста мовби й не існувало. Навіщо помічати колоди в своєму оці!?

Втім, в ті роки так вже бувало не раз, коли столична преса каменю на камені не залишала від «провінції», замовчуючи власні гріхи. Але терпіння теж не безмежне. На цей раз те, що так зло і, головне, — несправедливо висміяла Москва, обурило Київ. На мій погляд, з чисто футбольного конфлікт певною мірою переріс до ідеологічного. 7 січня 1971 року в газеті ЦК КПУ «Правда Украины» з’явилася публікація «Про користь правильних акцентів». «Сторінки історії» — документи 70-х! — знову побачили світ. Тепер уже в електронному варіанті. З моєї точки зору, їхній зміст дійсно розставляє правильні акценти. Коментарі в цьому випадку, як прийнято говорити, зайві.

До речі, все це докладно описав у ґрунтовній передмові книги про події тих славних для ДИНАМівців сезонів, яка, нагадаю, у рік 45-річчя великих перемог 1975-го видана державною мовою:

Буваючи у Києві, завжди приходив на могилу Віктора Михайловича Колотова, що на ділянці 75-а Київського Лісового цвинтаря. Вклонитися прекрасній Людині.

Спочивайте зі світом, дорогий наш динамівський Капітан на всі часи, Вас пам'ятають і шанують...

Деві АРКАДЬЄВ,

3 січня 2024 року,

Філадельфія.

х х х

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости