Що б мав би робити президент

===

Якщо ти президент 16.02.2020 Ростислав Павленко

Колись розповідав студентам, що люди повільно змінюють погляди на дійсність, бо мозок довго чіпляється за звичну/завчену картину реальності. Тому чіпляння Зеленського і Ко за уявлення про світ можна було б пояснити. Але якщо ти президент, ти зобов’язаний позбавлятись від ілюзій швидко.

Скільки ще угод мають не виконати росіяни, скільки разів принизити Україну, його самого і оточення, щоб з‘явилось уявлення, адекватне реальності?

Бо химери на кшталт «спільного патрулювання кордону з бойовиками», «виборів уже восени» на окупованих територіях чи бажання миру в очах Путіна – це шлях не до миру, а дезінтеграції України і більшої війни. Коли твоя країна зазнала агресії, ти маєш обмежувати не себе, а агресора.

І шлях до миру лежить через:

– витіснення агресора з нашої землі;

– залучення миротворців на всі окуповані території аж до кордону;

– виграші в міжнародних судах;

– посилення санкцій проти Росії.

Цей сценарій вимагає вміння, терпіння і часу. Але альтернативи йому дуже сумні.

Елена Кудренко

Задавать себе вопросы – дело нелегкое, особенно когда ты привык задавать их всем, кроме себя. Давайте возьмем за основу тот факт, что электорат, выбравший нам нового президента, мыслит категориями не идеи, а сытости. В том смысле, что основной причиной их выбора стал личный дискомфорт:

– в плане прекращения торговли с РФ; – в плане удорожания расходов на жизнь; – в плане запрета на российский продукт; – в плане надежд, что со сменой Порошенко им будет дешевле жить во многих отношениях, будь то коммуналка или цена на полвареника.

Почему они идут на поводу обещаний о том, что “мир” по-Зеленски – это для них хорошо? Потому что все еще надеются, что будет “как раньше”. Как раньше – это при Януковиче. И никто из них ни тогда, ни позже не задумался, что этот путь упирается в стену. Никто не спрашивал – а из чего складывается бюджет? А почему мы россиянам платим за газ столько, а Германия – столько? А сколько у нас денег в казне? Отфутболим эти исходные данные в сторону – остается ноль. Ни вопрос “запрета” русского языка, ни вопрос общей с россиянами истории не имеют никакого веса в этой общей своей массе: только материальный вопрос. И в тех регионах, которые говорят что-то про дружбу с россиянами (регионы у моря, Одесса, Херсон), это вопрос денег, где туристы из России оставляют их больше. И там, где защищают связи с россиянами (Харьков), это в первую очередь вопрос денег, то есть торговля. Собственно, это все.

Вот теперь дальше. Эта масса людей, которым на Россию было бы плевать, будь россияне “бедными родственниками”, не оставляя они денег в одесских или харьковских ресторанах, не подавляй они наш рынок своей попсой и книгами, телепередачами и курсом валюты, когда при размене рубля на гривну те преисполняются собственной значимости (“смотрите, хохлы, я вас всех здесь купить могу!”), при этом в собственной стране они живут на менее широкую ногу, все наши поклонники “мира с Россией” до сих пор верят, что будет как раньше.

Верят, что будет как раньше на Донбассе. Только не будет, потому что это дорого даже для России, а мы, взвалив на себя восстановление Донбасса, уже не сможем ни повысить пенсии, ни снизить цену на коммуналку, ни дать послабления нашему бизнесу на всей территории Украины, отягощенные непомерной ношей.

Так что на самом деле выборы на Донбассе, планируемые на октябрь, не выгодны тем самым 73-м% избирателей Зеленского. Потому что после них Украину прижмет со страшной силой. Люди ведь голосовали за то, чтобы стало легче и дешевле? Так уже в этом году станет тяжелее и дороже. А учитывая, что представители Донбасса заблокируют наше движение в НАТО и Евросоюз, то дороже и тяжелее станет на десятилетия и даже сотни лет вперед.

Не делайте такую ошибку. Не тяните этих сутенеров во власть! Пусть идея останется для меня, мне она важна, а вы хотя бы посчитайте свои деньги и подумайте о своих собственных перспективах. Нет никаких предпосылок, что Россия и гибридная дружба с ней сделает вашу жизнь уютнее.

Костюк Олександр

«Ах, как харашо било в СССР! Бєсплатниє квартири, копєєчная квартплата, дружба, піонєрлагєря… І пломбір!»

Так, багатьом, дуже багатьом це досі подобається. «Ходити» на роботу. Бути як всі. Отримувати зарплату «як всі» за те, що ходив, відсиджував і не висовувався. «Получать бєсплатную» квартиру. Не знати і не хотіти знати про смерті, кримінал, катастрофи, епідемії, читати в газеті, що «у нас лучше всєх» і вірити в це. Не думати, не обирати, не відповідати ні за що, навіть за власну долю. Не заздрити тим, хто талановитіші, розумніші, підприємливіші, працьовитіші. Все, що потрібно, – притримуватись «курсу партії», не висовуватись, вміти випити з начальством. Робити кар’єру в партії чи комсомолі. Ідеальний устрій для ідеальних рабів.

Одна біда. Те СРСР, СРСР 70-80-х неможливе в принципі. Просто тому, що та система економіки, виробництва і розподілу нежиттєздатна. Вона як будь яка система рабства не стимулює. Не створює зацікавленості в результатах. Не заохочує таланту, розуму, підприємництва, ризику, пошуку. Скоріше навпаки, ці якості за совка лише шкодили, навіть були небезпечні.”Будь як всі”. Той ідеальний, милий багатьом устрій ідеального державного рабства існував лише за рахунок високих цін на нафту. Існував дуже недовго, був оплачений десятками мільйонів смертей у війнах та концтаборах. І навіть за рахунок нафти та газу існувати вже не міг. Абсолютно не гнучка, не конкурентна, не здатна до розвитку система. Вона мертва. Тільки тому СРСР і здох.

А оці згадки “как харашо било” – це кремлівський обман. Інструмент. Маніпуляція, яка прирівнює колонізацію України, Білорусі чи Казахстану москвою в умах совкового обивателя до відродження такої милої багатьом посередностям системи комфортного рабства СРСР.

От тільки вона, ця система, просто НЕМОЖЛИВА. Вона мертва. І в РФ тієї системи комфортного рабства звичайно ж вже немає. І з приєднанням (не дай, Боже) України до РФ ностальгічне СРСР не настане. Настане лише велике ОРДЛО. Та й то не відразу, а після довгих років війн, крові, чисток, придушення непокірних. Сіра зона. «Подвали», комендантські години, доноси. Москва точно не буде ділитися з вами доходами від нафти та газу. Ніхто точно не дасть вам «високіх пєнсій», «нізкіх таріфов» і «бєсплатних квартір». Їх і в РФ нікому не дають. Ви не будете жити як в Москві. І навіть як в Тамбові не будете. Колонія, використання в якості ресурсу. При чому всіх – україномовних, російськомовних. Москві це байдуже. Російськомовні навіть зручніші, покірливіші.

Саме тому усі ці гарячі суперечки – «вкусний бил пломбір в СССР ілі нєт» – просто не мають сенсу. І тому КОЖЕН, хто ностальгує за трупом совка, хто повторює «какая разніца», «кому мєшают памятнікі», «дайте мнє», організовує ОРДЛО для своїх дітей та онуків. І навіть ті, хто кажуть «ето мойо лічноє мнєніє, я даже голосовать нє хожу, я нічого нє рєшаю», вони насправді поширюють заразу. Як під час епідемії грипу.

А кожен політик, журналіст чи блогер, який це пропагує, свідомо веде свій народ у бідність та рабство.

===

Черговий ганебний провал істоти, яка сидить в чужому кріслі. Ні слова воно не сказало про ганебний "план" для України, придуманий фашистською Росією.

Гончаренко онлайн: итоги Мюнхенской конференции https://t.co/JA54lAeV59

— ДревляниН (@freeukrman) February 17, 2020

звідси звідси звідси

PS.

===

Ох, .... Я начинаю жалеть, что не смотрел все это "наживо".

Не надо, говорит, называть Украину коррумпированной. У нас тут сложные процессы, а вы нам имидж портите. Другое дело, видимо, называть Украину актрисой взрослого кино, которая готова принять с любой стороны и в любом количестве. Это для имиджа полезно как игра х.... на рояле.

И рассказывать пять лет, что тут самая коррумпированная страна в мире - тоже было полезно, а теперь уже нет.

===

звідси

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости