Без проблем здолавши в кваліфікації загребських одноклубників (3:1 – 2:0), кияни потрапили в дуже сильну групу з чемпіоном Росії, та другими командами Італії і Англії. Перша гра проти «Локомотиву» Юрія Сьоміна видалася дуже важкою. І два голи бразильця Діого Рінкона в останні десять хвилин поєдинку були нагородою за наполегливість.
Невезіння розпочалося в Мілані, де підопічні Михайличенко повинні були, як мінімум не програвати. А якщо говорити відверто, то перемагати місцевий «Інтернаціонале». Але одного голу Сергія Федорова виявилося замало для здобуття очок. М’яч, забитий Крістіаном Вьєрі на 90 хвилині перекреслив всі наші сподівання на краще.
«Арсенал» вдома був обіграний. Так, ціною надзусилль та везіння. Здавалося, голи Максима Шацьких та Валентина Белькеича в кожному з таймів гарантували киянам перемогу. Але Тьєрі Анрі дещо остудив запал 80 000 глядачів на НСК «Олімпійський». У «канонірів» залишалося десять хвилин для позитивного вирішення питання. В одному з епізодів тільки поперечка виручила «Динамо» — 2:1! На жаль, через дві неділі в Лондоні «Арсенал» взяв реванш, забивши на 88 хвилині.
А далі було московське свавілля іспанського арбітра Ібаньяса. І якщо в випадку з призначенням пенальті можна ще сказати, щоя суддя не побачив, як росіянин впав в штрафному майданчику киян, зачепившись бутсою за газон. То коли Уїнстон Паркс протаранив Олександра Шовковського головою при прийомі м’яча, після чого послав кулю в ворота, не зафіксувати порушення правил міг тільки сліпий. Сліпий, або проплачений.
В любому випадку – 2:3. Прекрасні голи Валентина Белькевича та Максима Шацьких були нівельовані суддівським свавіллям на останніх хвилинах кожного з таймів. Взагалі в тому сезоні арбітри двічі допомогли «Локо» випередити представників України в Лізі чемпіонів. Першим був срібний призер нашого чемпіонату – донецький «Шахтар», коли після домашніх 1:0, гірники програли в Москві – 1:3 з чистим не зарахованим голом Джуліуса Агахови на останніх хвилинах. До речі, цей матч є в Інтернеті, тільки не повністю. Російські модератори видалили кінцівку поєдинку, який там завершається відразу після реалізованого Ігнашевичем пенальті на 86 хвилині. Що тільки доводить народну мудрість про шкідливого кота, який знає, чиє сало з’їв.
Як би там не було, а в останньому турі все було в руках киян. Тільки перемога над «Інтером» виводила «Динамо» в плей-офф Ліги чемпіонів. Любий інший результат взагалі ставив хрест на подальшому євро сезоні. ТО була справжня битва гігантів, в якій мільйони українців біля телеекранів, та 80 000 вболівальників на НСК «Олімпійський» хваталися то за серце від, здавалося, безнадійної ситуації, то за голови від розпачу втраченого шансу. Гол Діого Рінкона у відповідь на 85 хвилині спричинив справжній штурм воріт Франческо Тольдо, апогеєм якого став удар Флоріна Черната. Здавалося, м’яч скакає в самісінький кут воріт. Всі вже підірвалися на ноги, щоб святкувати динамівський тріумф. Але міліметраж за стійкою, і могутній видих розчарування на всю Україну.
Так, кияни посіли в своїй групі останнє місце. Але билися в кожному матчі, як леви. На жаль, арбітри на Фортуна були не на їх боці. Голи на останніх хвилинах позбавили шансу добротній команді Олексія Михайличенко пробитися в плей-офф Ліги чемпіонів. Крім вищезгаданих футболістів прапори «Динамо» в Лізі чемпіонів тоді захищали: Юрій Дмитрулін, Георгій Пєєв, Тіберіу Гіоане, Олег Гусєв, Артем Мілевський, Андрій Несмачний, Горан Гавранчич, Горан Сабліч, Єрко Лєко, Олександр Хацкевич, Денис Онищенко, Роберто Нанні, Олександр Мелащенко. Добра була команда, яка біля європейського Олімпу могла високо злетіти, але так і не змогла цього зробити.
Голи київського "Динамо" в Лізі чемпіонів 2003/2004
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 82
Загрузка комментариев
