Я перечекав декілька днів. Думав, може, це все емоціі. Може, я щось неправильно сприймаю.
А ні фіга!
Читаю ж тут. І статті, і блоги, і коментарі.
Не один я такий. Далеко не один.
Здається, всі вже все висловили, не буду повторюватись. Хочу сказати дещо про інше.
Я тут згадував собі різні періоди ДК. Невдалі періоди, всяке ж бувало. І порівнював свій емоційний стан. Тоді і тепер.
Поясню. Наприклад, період, коли тренером був Морозов (7 місце в чемпіонаті СРСР). І зразу після цього - 10 місце вже після повернення Лобановського.
Ніби, серйозний провал. Але...
Так, було невдоволення. Були певні претензіі до команди і т.д. ну, як завжди, коли улюблена команда не виправдовує твоіх надій. Але не було розпачу...
А ось зараз...
Так, саме розпач.
Ні одноі світлоі плями.
Безнадія.
Це в мене одного такі відчуття, чи я під старість став занадто емоційним з перекосом в песимізм?