Всім відомо, що Динамо має сильну школу, яка щороку випускає значну кількість вихованців. Упродовж, мабуть, останніх років двадцяти, без перебільшення, серед цих гравців постійно з’являються майбутні «нові Ібрагімовичі, Мессі, Неймари, Шевченки, Реброви…» Однак у дорослому футболі значним успіхом для цих багатообіцяючих гравців стає хоча б залишення по собі сліду в основній команді, із присмаком нереалізованого потенціалу на 100%.
У такому контексті можна згадати Хачеріді, Мілевського, Кравця, Алієва та багато інших гравців. Ці футболісти свого часу істотно допомогли команді, однак вони могли досягти більшого, значно більшого. Одиниці із цих вихованців все ж таки роблять крок на підвищення, досягаючи того рівня, що зумовлює гідну фінансову пропозицію та приносять фінансову та іміджеву користь клубу. Зрозуміло, що у цьому контексті мова йде про Ярмоленка та Миколенка. Ці гравці досягли класного прогресу, однак Ярмоленко, на превеликий жаль, так і не став за статусом «новим Іброгімовичем, Мессі, Неймаром». Можливо став «новим Ребровим», однак міг досягти набагато більшого. Тут скоріше проблема у травмах. Таке іноді трапляється.Однак абсолютна більшість динамівських вихованців просто зникають з «футбольного горизонту» так і не залишивши по собі істотного сліду у дорослому футболі.
Можна говорити про проблему переходу від юнацького до дорослого футболу, складні характери окремих гравців, травматизм тощо. Однак сухий залишок не втішний. Вкрай мало вихованців Динамо виростають у дійсно якісних гравців, здатних заявити про себе на дорослому європейському рівні.
Виходить парадокс. Школа сильна, плодовита. Систематично випускає перспективних гравців, які гучно заявляють про себе на юнацькому рівні, однак з часом «розчиняються у повітрі». Команда, яка випускає таку кількість гравців, отримує від них мінімальну користь та повністю залежить від капіталу сім’ї Суркісів. На мій погляд, це не те, що ненормально. Це неприродно. Зрозуміло, що кожен вихованець не може стати «новим Шевченком». Однак у них клуб вкладає кошти, а результати, користь, від них отримує мінімальну. Яка очевидно не відповідає званню класної футбольної школи.
На мій погляд, така кількість перспективних вихованців повинна систематично забезпечувати гравців європейського рівня в основну команду та постійний фінансовий прибуток. У іншому випадку, виховання усієї цієї молоді є просто нерентабельним вкладенням коштів. Фінанси просто викидаються на вітер.
Знаєте, якщо підрахувати суми, які Динамо витратило за двадцять останніх років на підготовку та утримання власних вихованців і порівняти їх з користю, яку від цього отримано. Не здивуюся, якщо з прагматичної та управлінської точки зору, виявиться фінансово вигідніше згорнути власну футбольну школу та купувати якісних, не дешевих гравців на трансферному ринку.
Та звісно це неправильно.
Проблема не у школі, а у використанні, розпорядженні «плодами» цієї школи.
Одвічна тема для Динамо.
Та одне є очевидним, треба щось змінювати.
Стосовно Динамо часто лунають різні думки та заклики. Одні рекомендують довіряти власним вихованцям та не перекривати їм дорогу легіонерами, закликаючи до ставки на власних вихованців. Інші закликають негайно вийти на трансферний ринок.
На мій погляд, істина десь посередині.
Одним з ідеалів роботи із молоддю є амстердамський Аякс. Ця команда має надзвичайну школу. Навіть сітку шкіл, яка розкидана по всьому світу. Однак навіть вони систематично купують зрілих гравців (2021 рік – 29 річний Steven Berghuis, 2020 рік – 26 річний Sebastien Haller та 27 річний Davy Klaassen, 2019 рік – 27 річний Quincy Promes , 2018 рік – 28 річний Daley Blind, 29 річний Dusan Tadic). І ці гравці відіграють у клубі значну роль, стають лідерами та приносять результат.
Тобто навіть така розгалужена сітка молодіжних академій не може забезпечити команду гравцями у повному обсязі. Грати лише молодими власними вихованцями і досягати результату не можуть навіть еталонні футбольні школи світу.
Крім того, із цього прикладу напрошується висновок, що для нормального розвитку молодого вихованця, на нього не можна одразу вішати тягар результату. Цю ношу повинні нести досвідченні, готові гравці.
У нас же молодий гравець не встигає закріпитися у основній команді, як від нього вимагають результат. Можливо у цьому одна із наших, динамівських проблем?
Крім того, на мій погляд, не менш інформативною є трансферна діяльність Аяксу на продаж. Ось подивіться хто і за скільки амстердамцями проданий цього сезону: 22 річний Nao Lang за 6 млн (у системі клубу з сезону 13/14), 25 річний Razvan Marin за 10 млн, 20 річний Lassina Traore за 10 млн (у системі клубу з сезону 17/18), 21 річний Kjell Scherpen за 5 млн, 21 річний Jurgen Ekkelenkamp за 3 млн (у системі клубу з сезону 13/14).
Як наслідок клуб має трансферний баланс + 15.5 млн.
Так, ми знаємо, що Аякс систематично продає гравців і за великі кошти, однак істотною статтею доходів клубу є продаж гравців за не надвеликі кошти. Зрозуміло, що перелічені вище гравці не були першими зірками клубу, однак вони досить якісні та молоді гравці. Nao Lang дуже якісно проявляє себе у бельгійському Брюге (30 матчів, 8 голів, 11 гольових передач) та уже коштує 25 млн. Lassina Traore усім нам продемонстрував свою якість в осінній частині чемпіонату, забивши 9 голів у 14 матчах.
Ці гравці не відігравали ключову роль у клубі, не отримували бажаної ігрової практики, хоча і подавали неабиякі перспективи. Аякс не став чекати коли ці гравців реалізуються і їх цінник стане захмарним, бо розумів, що цього може і не статися, а тоді клуб залишиться ні з чим. Він продав цих гравців, отримав кошти і зараз вже вирощує інших молодих гравців, яким відкрито шлях до основної команди. Продані ж гравці, у свою чергу, отримали шанс на розвиток кар’єри, яким достатньо непогано користуються.
З якого дива славетний Аякс готовий продавати власних вихованців за помірні кошти, а Динамо вважає пропозицію за свого вихованця меншою ніж 20 млн, не достойною?
Тобто Аякс продає гравців як за великі кошти, так і не за великі. Динамо ж працює лише за великими ставками. Або все, або нічого.
Чи є вірною така позиція Динамо?
На мій погляд, ні.
Так, така позиція призвела до фінансово вигідних трансферів Ярмоленка та Миколенка. Займало б Динамо більш м’яку позицію щодо ціноутворення трансферу гравців, ми могли б їх продати значно раніше, за менші кошти. Як наслідок заробили б менше грошей. Однак це лише на перший погляд.
Ми за останні двадцять років продали двох власних вихованців, а могли б п’ятдесят.
Я не кажу, що Миколенка треба було продавати раніше та дешевше. Тут все вчасно зроблено. Можливо Ярмоленка і треба було раніше… Та це вже інша розмова. Я кажу, що треба навчитися продавати вихованців і за менші кошти. Звісно не кращих, однак продавати. Ми постійно зі ЗМІ дізнаємося, що гравці Динамо систематично отримують пропозиції. Мілевський, Хачеріді, Несмачний, казали, що у них були пропозиції, однак клуби не домовилися. Як наслідок ці гравці не принесли максимальної користі команді та пересиділи у ній, почавши регресувати. А останнім можливо і навіть зашкодили клубу, бо у наслідок регресу могли мати прямий негативний вплив на результати команди.
На мій погляд, Динамо треба навчитися заробляти на власних вихованцях.
Часто ми зустрічаємо інформацію, що нашими молодими вихованцями у той чи інший період цікавилися європейські клуби, які не готові відразу платити 20+ млн.
Динамо зазвичай не поспішає продавати молодих гравців, чекаючи піку їх трансферної вартості. Ніби і логічно, але, як показує практика, дуже невеликий процент цих вихованців доходить до такого піку, як хотілося б керівництву Динамо. І це нормальна практика. Як наслідок, клуб залишається ні з чим, а потенційні покупці знають, що купити гравця у Динамо можна лише за шалені кошти.
Той же Цітаішвілі з Булецею на теперішній час не виглядають гравцями, які будуть продані за шалені кошти. Та вони зараз не виглядають і гравцями, які принесуть істотну користь Динамо. А свого часу, на хвилі їхнього успіху, думаю, можна було на них непогано заробити. Так, перспективи у них тоді були хороші. Динамо вирішило почекати і з високою вірогідністю ризикує залишитися ні з чим. Дуже вже часто Динамо лишається ні з чим.
Крім того, клубу потрібно навчитися працювати з молодими вихованцями, які не тягнуть грати в основній команді Динамо, навіть у перспективі. Це теж, на мій погляд, цікавий напрям для прибутків.
Динамо не повинно сидіти і чекати пропозицій по гравцям. Всі ми знаємо, який вплив на сучасні футбольні справи мають агенти. Можливо треба налагодити співпрацю з агентами. Можливо треба приймати креативні рішення щодо влаштування гравців, застосовувати нові схеми роботи із такими гравцями.
Мене з цього приводу дуже порадував трансфер Смирного в Зорю. Точніше його умови, за якими 50% прав на гравця залишилося за Динамо. Дуже перспективна схема, яка у майбутньому може принести фінансові дивіденди. Скорко, Тлумак також продані на аналогічних умовах. Динамо шукає варіанти, це оптимістично.
Також, вважаю, було б доцільно віддавати гравців у ті ж бельгійські клуби-аутсайдери, в оренду. Прописуючи у контракті, що якщо за наслідками оренди гравець різко виросте в ціні та буде проданий у інший клуб, то клуб, який орендував гравця, отримує якийсь відсоток від трансферу. Так би мовити фінансово зацікавлювати клуби давати ігрову практику нашим гравцям. Або продавати за невеликі кошти, прописуючи у контракті процент від майбутнього трансферу, який отримає Динамо. За таким алгоритмом можна було б спробувати реалізувати Цітаішвілі, Булецу, Шепелєва, Андрієвського. Гравців рівня Смирного, Скорка, Тлумака можна було б так влаштовувати у чемпіонати Чехії, Данії, Греції тощо.
Можна сказати, що Алібекова віддали в оренду у чеську лігу та нічого доброго з цього не вийшло. Це дійсно так. Однак такі оренди у нас одиничні. А те, що не всі гравці можуть реалізувати свій потенціал, природнє явище.
Хтось із динамівських вихованців може піти шляхом Макаренка, який проявив себе у Бельгії та був проданий до Андерлехту за 1,2 млн. Це теж кошти. Чому б і ні? А хтось може пішов шляхом Малиновського, який хоч і не напряму українським клубам, та все ж таки проданий до Серії А. Можна ж у таких випадках прописувати відсоток від майбутнього трансферу.
Динамівські вихованці – золотий актив клубу, який здатен забезпечити безперебійне фінансування клубу та зменшити залежність від капіталу однієї сім’ї.
Другий аспект,на який би я хотів звернути увагу. Це розвиток нашої молоді.
От кажуть, що Динамо зараз тримає курс на власних вихованців. Якщо під вихованцями мати на увазі Шапаренка, Циганкова, Забарного, Буяльського, то так воно і є.
Однак, якщо казати про виховання нових гравців, відмову від трансферів легіонерів для залучення нових вихованців, яких у нас безумовно вистачає, то це не зовсім так.
Назар Волошин, Самба Діалло, Костянтин Вівчаренко, Антон Боль, Олександр Яцик, Володимир Бражко…. Це дуже талановиті гравців.
На цьому сайті викладали дуже цікавий блог про цих гравців. При цьому, кращий коментар до цього блогу, який написав Jivago Doktor, дуже слушно зауважує, що Мбапе, Мессі, Оуен у 19 річному віці вже мали видатні досягнення. А динамівці Ярмоленко, Циганков, Буяльський, Шапаренко, Миколенко, Забарний, Сирота у цьому віці активно використовувалися у першій команді. А от перелічені у блозі вихованці, практики у дорослому футболі не мають. Дуже дивна, як на мене, ситуація. Особливо враховуючи, що Динамо ніби проголошує ставку на молодь, а у основній команді є недобір гравців на окремі позиції. Той же Яцик. У нас просто немає гравця, який міг би підмінювати Сидорчука. І навіть у такій ситуації Яцик не отримує ігрової практики у першій команді.
Виходить, що ці гравці талановиті, однак не настільки щоб отримувати шанс в основній команді у 18-19 років на рівні УПЛ? Тренеру видніше. Однак не дуже хочеться щоб було саме так. Бо це, м’яко кажучи, не дуже райдужна характеристика для гравців.
Як би там не було, та перспективні гравці не отримують практики дорослого футболу у Динамо з тих, чи інших причин.
Наших гравців часто звинувачують у тому, що вони, у порівняні з вихованцями клубів європейських ліг, грають у занадто повільний футбол, повільно мислять та приймають рішення, полюбляють несміливий оборонний футбол, грають на відбій і багато інших нюансів, притаманних футболістам у Європі та не притаманних нашим гравцям.
Не говорячи про молодих вихованців, такі ж проблеми мають і наші зірки. З таким стикався Ярмоленко. Зараз про це говорять у контексті Миколенка.
Та де ж нашим гравцям набратися цих якостей? У стоячій УПЛ, де одна команда окопується, а інша неквапливо намагається їх розкатати, де на захисників немає тиску, де суперники вкрай рідко вмикають пресинг, де вільних зон для передач/забігань немає в принципі…?
От Динамо напрацювало практику відання перспективних гравців в оренду до українських клубів. Це ніби непогано. Гравці отримують практику, якої не можуть отримати в Динамо.
Однак чому б не запровадити, так би мовити практику отримання гравцями «іноземної освіти». Чому б не віддавати молодих гравців в оренду у європейські клуби. Думаю, кращих вихованців можна було б влаштувати в аутсайдери не останніх європейських чемпіонатів. Та навіть у еквівалентних нашій першій лізі, європейських лігах Бельгії, Італії, Іспанії, Німеччини наші молоді гравці отримали б, на мій погляд, більше досвіду, ніж від оренди в Чорноморець. Там ці гравці змогли б адаптуватися до реалій європейського футболу, увібрати тактичні особливості, філософію, підтягнутися в аспектах, які відрізняють наших гравців від іноземців, та в цілому істотно підвищити свою кваліфікацію.
Я дуже підтримую таку практику. Це було б корисно для молодих гравців. Це привернуло б додаткову увагу до наших вихованців. Позитивно впливало б на адаптацію динамівці у разі майбутніх трансферів у ТОП чемпіонати. Крім того, ми постійно шукаємо гравців із досвідом гри у європейських чемпіонатах, а тут можна було б відкрити безперебійний канал таких гравців.
Мені дуже імпонує практика англійського Брайтона. Вони масово купують перспективних гравців, які на час трансферу не тягнуть грати в АПЛ. Роздають їх по орендам у різноманітні пристойні чемпіонати, а потім «знімають врожай». Когось продають, когось залишають собі. Mac Allister,Alzate, Kozlowski, Karbownik, Sima, Caicedo, Ostigard та багато інших гравців придбані англійцями за такою схемою. Останній взагалі придбаний за 110 тис (!!!!!!) і уже Мілану забиває та через оренди має можливість вирости у якісного гравця, на якому як мінімум можна буде заробити. Головне, що футболісти не сидять без практики.
Думаю, Динамо було б доцільно взяти на озброєння таку практику у роботі із власними вихованцями.
Особисто я не зовсім розумію, яка користь з того, що Діалло буде грати за юнацький склад Динамо. Так, скоро у динамівських юнаків важливі матчі, це все зрозуміло. Однак йому треба розвиватися, отримувати досвід дорослого футболу. Він не готовий грати в основі Динамо? Так віддайте його в оренду в аутсайдер чемпіонату Бельгії, у французьку Лігу 2. Я думаю це був би більш корисний досвід, ніж юнацький склад Динамо. Теж саме стосується Волошина, Яцика та інших гравців.
Вівчаренко у 19 (!!!!!!) років не має досвіду гри за основу Динамо та взагалі у дорослому футболі. Я так розумію, що в оренду його не відпускають, бо може знадобитися основі. Та основі досі не знадобився, а час втратив. Зрозуміло, що трансфер Миколенка може виправити становище. Однак втрачений час уже не повернеш.
Розглянемо приклад Андрієвського. Цей гравець уже тривалий час просто рахується у команді, не приносячи особливої користі. Цього сезону він відіграв 11 матчів у всіх турнірах. Йому 27 років. Гравець він ніби і не поганий, але у Динамо в нього не виходить. Можливо тренерський штаб не так його використовує, можливо втратив мотивацію, можливо характеру не вистачає вигризати місце в основі. Важко сказати в чому причина, однак на сьогоднішній день дуже сумнівно, що він здатен принести істотну користь клубу, залишаючись у ньому. У той же час, ті 11 матчів, які зіграв Андрієвський, міг би зіграти Яцик. Чому б не спробувати влаштувати Андрієвського у клуб середняк-аутсайдер якогось європейського чемпіонату на умовах аналогічних трансферу Смирного, або прописавши процент від майбутнього трансферу тощо. Таким чином розвантажилася б зарплатна відомість, з’явився б шанс заробити на Андрієвському хоч якихось коштів. Крім того, я далекий від думки, що у тих 11 матчах, які зіграв Андрієвський цього сезону, Яцик виглядав би набагато гірше. А як би і виглядав гірше, навряд чи це мало б для команди катастрофічні, безповоротні наслідки. А от з точки зору роботи на перспективу, вказані 11 матчів (у тому числі 2 у Лізі чемпіонів) могли б стати вагомим досвідом для Яцика.
Крім того, у нас є Попов. Дуже перспективний гравець. Войовничий, з лідерськими якостями, небезпечний біля воріт суперника. Має дуже добру перспективу. Однак якісь невезіння переслідують його останнім часом. У нас є Забарний, Сирота, Бурда (хоч він і доволі часто лікується), Кендзьора, який успішно може відіграти в центрі. У нас підтягується Антон Боль. Дуже перспективний гравець, який для прогресу потребує ігрової практики на дорослому рівні. Попов на сьогоднішній день коштує 3 млн євро. Відповідно до останнього інтерв’ю Попова, перед травмою у нього була пропозиція від французького клубу. Сумніваюся, що цей клуб пропонував 20+ млн, як полюбляє керівництво Динамо. Та буде дуже прикро якщо вийде, що чекатимемо цінового піку Попова, а Боль у цей час просиджуватиме без ігрової практики. Я б спробував продати Попова, якщо він зможе повернути кондиції. Виручити за нього мільйонів 8 євровалюти (+,-) було б дуже непогано, а якщо б ще прописати відсоток від майбутнього трансферу, було б взагалі ідеально.
Можна сказати, що продаж Попова за такі кошти став би передчасним рішенням. Та як би ми не отримали нового Хачеріді, який ще й перекриє шлях Болю.
У Динамо конвеєр з підготовки молодих вихованців, який систематично видає нових і нових перспективних гравців. Тому не бачу сенсу зациклюватися на одних, перекриваючи шлях іншим. Гравці не повинні простоювати та маринуватися без ігрової практики. На мій погляд, це стосується у першу чергу молодих виконавців, та від гравців основи, які просто рахуються у складі та ніяк не можуть заграти на бажаному рівні, користі теж не багато.
Якщо ж згадані Боль, Яцик ну ніяк не тягнуть рівень основи, то треба їх влаштувати в оренду, нехай набираються досвіду. Однак краще європейського досвіду.
Так, це не просто. Треба налагоджувати мости. Можливо десь вкласти у це кошти. Однак випускати щороку значну кількість талановитих гравців, це ще не є показником сильної футбольної школи. Зовсім інша справа доводити цих гравців до серйозного рівня та отримувати від них користь, у тому числі фінансову. Це дійсно показник класної школи, однак у нас з цим істотні проблеми.
Трансфери Смирного, Скорка, Тлумака вселяють надію, що Динамо шукає перспективні варіанти на цьому напрямі! Бо для нас це щось нове. Бо це є сигналом, який свідчить, що у клубі також усе розуміють та хочуть виправити ситуацію.
У ЗМІ зараз активно курсує інформаціє щодо переходу Лєднєва в оренду у Фехервар. Це краще ніж простоювати без ігрової практики. Однак мені здається, що перехід до угорського чемпіонату, це найбільш простий шлях із можливих. Лєднєв доволі перспективний гравець. В одному з інтерв’ю він говорив, що у юнацькому віці до нього був предметний інтерес з Іспанії. Тобто закордонним селекціонерам він відомий. Так, у Динамо не пішло. Однак, думаю, його цілком можна було б спробувати влаштувати у більш сильний чемпіонат. Наприклад Бельгії або Франції.
Сподіваюся, що це лише початок роботи на цьому напрямі, який є одвічною темою для київського Динамо.
Всім дякую за увагу. Я не кажу, що озвучені мною кроки, є панацеєю, здатною миттєво виправити ситуацію. Мені просто цікаво поговорити на цю тему та почути Ваші думки. Усім всього найкращого.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 6
Загрузка комментариев
