Для кого грала збірна України?

Для кого грала збірна України? Мене не полишає одне питання: для кого грала збірна України?

Справа не в результаті — всі ми люди, і перемоги з поразками є частиною гри. Питання в ставленні футболістів до нас, як до вболівальників, а їх, як професіоналів.

Збірна – це не клуб Збірна – це не клубний футбол, де гравцям платять зарплату.

Тут швидше йдеться про преміальні за результати. Але чи престижно грати за національну команду? Безумовно. Це трамплін, арена можливостей, піар і шанс проявити себе. У збірну викликають найкращих, і це дає їм переваги.

Тренерський штаб формує команду за мандатом УАФ, а її структура, в ідеалі, мала б бути демократичною: регіональні осередки обирають своїх представників, які далі впливають на вибір керівництва. Це теоретично. На практиці якість цього процесу — інше питання.

Футболісти чи глядачі: хто головний? Головний бенефіціар збірної – не футболіст, який отримує бонуси від успіхів, а глядачі, які живуть цією грою, підтримують команду і формують її значущість.

Перемогу святкує не Лунін, Зінченко чи Забарний – виграє Україна. Як і програє теж. Футболісти – лише інструмент, за допомогою якого країна може досягти перемоги.

На жаль, складається враження, що багато гравців цього не розуміють. У клубі вони можуть бути фінальною ланкою системи, але в збірній – ні.

Комунікація після матчу – не примха Після перемоги над Бельгією, окрім обов’язкових флеш-інтерв’ю, з журналістами поспілкувалися лише Забарний, Лунін (бо в Іспанії грали, а місцевих не можна ображати) і Зінченко (відповів на два запитання). За це їм подяка.

Всі інші футболісти проігнорували єдиних двох українських журналістів, які були присутні після матчу. Це не просто відмова від коментарів – це жест неповаги.

Але чому мовчати? Ви ж виграли! Люди хочуть почути вас, розділити емоцію, відчути, що ця перемога важлива не лише їм. Чому ви не говорите? Ви виснажені? Немає що сказати? Чи просто не вважаєте це необхідним? Можливо, боїтеся власних партнерів по команді, які вас засміють за щось? Чи, може, розкритикують, бо в автобусі чекали саме на вас?

Якщо справа в автобусі, то ви скажіть. Думаю, без проблем хтось з журналістів допоможе викликати таксі або підвезе на власному авто. Колись, можливо, і ви журналісту допоможете.

Після поразки слово взяли тільки Лунін та Матвієнко (як капітан).

Поважайте гру, поважайте вболівальників Вміння знайти в собі сили і відповісти за свої дії – це те, що викликає повагу.

Писати драматичні пости про «тернистий шлях» у соцмережах легко. А ось вийти після гри і сказати кілька слів людям, які підтримують тебе, – це відповідальність.

Поважайте не лише себе, а й тих, для кого граєте. І не бійтеся говорити – ми на вашому боці.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости