Нещодавно моєму блогу виповнився рік. З цієї нагоди я вирішив повернутися до своєї улюбленої теми-не надто відома широкому загалу людина з вражаючою біографією.
Вулиця Василя Вишиваного розташована у Дніпровському районі Києва. На відміну від вулиць Алмазова та Омеляновича-Павленка, історія яких тягнеться з XIX століття, ця вулиця виникла відносно нещодавно-у 50-х роках минулого століття.
Раніше називалася вулицею Олеко Дундича. Нинішня назва-з 2016 року.Ну а тепер-детальніше про біографію людини, іменем якої названа ця вулиця.
Справжнє ім'я Василя Вишиваного-Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген. Він народився у місті Пула (сучасна Хорватія) 10 лютого 1895 року. Його батько на той час був адміралом австрійського флоту. Мати походила зі знатного італійського роду. У родині спілкувалися італійською. 1907 року батько Вільгельма посварився з командуванням ВМФ Австро-Угорщини і вийшов у відставку. Родина переїхала до містечка Живець, що розташоване у Польщі. Тут Вільгельм познайомився з польськими шляхтичами та вивчив польську мову. Саме в Живці Вільгельм познайомився і з українцями. Юний Вільгельм за власної ініціативи, не попередивши батьків, сорок днів подорожував Гуцульщиною. Жив у гуцульских хатах-ґраждах, відвідував старовинні церкви, вивчав мову та пісні.
1913 року батько відправив Вільгельма до військової академії у Вінер-Нойштадті. Тут герой моєї розповіді всерйоз захопився українською культурою, вивчав українську історію, читав твори Шевченка, Франка, Лесі Українки.
1915 року Вільгельм закінчує академію, отримує звання лейтенанта та відправляється в розташування 13 полку уланів. Вояки цього полку набиралися переважно з українців Золочівського повіту. Однією з рот командував герой моєї розповіді. Він повністю українізував роту. Вояки Вільгельма носили синьо-жовті відзнаки, а сам ерцгерцог почав вважати себе українцем. Один з вояків роти подарував командирові на пам'ять вишиванку. Вільгельм почав носити її, де б тільки не бував. Саме через цю вишиванку, а також за любов до своєї нової Батьківщини його й прозвали Василем Вишиваним.
1916 року ерцгерцог Вільгельм Габсбург став членом австрійського Сенату (за тодішніми законами членом Сенату ставав будь-який член династії Габсбургів по досягненні ним 21-річного віку). У парламенті він налагодив контакти з українськими діячами та сприяв призначенню на посаду міністра охорони здоров'я українця Івана Горбачевського.
1918 року герой цієї оповіді очолив австрійську "групу архикнязя Вільгельма" до якої, серед інших, входили січові стрільці. 1 квітня 1918 року Василь Вишиваний перейняв командування січовими стрільцями. Він захищав місцеве населення від репресій, чим заслужив прихильність народу. Це викликало занепокоєння Павла Скоропадського, який почав інтригувати проти Вишиваного. Останньому довелося вирушати до Відня для дачі пояснень.
Після повернення з Відня Вишиваний зустрівся з генералами Болбочаном, Петрівим та Гнатівим, які попросили його очолити антигетьманський заколот та стати новим гетьманом. Вишиваний відмовив генералам, оскільки бажав отримати підтримку всього народу, а не лише групки заколотників.
Після повалення Гетьманату Василь Вишиваний починає співпрацю з Директорією УНР. Отримує звання полковника Армії УНР. Він став головою відділу закордонних зв'язків Головного управління Генерального Штабу УНР. На цій посаді він контактував із представниками закордонних військових місій та почав формування військових шкіл.
Втім, співпраця з Директорією була недовгою. Вишиваний вкрай негативно ставився до бажання Симона Петлюри, який за професією був журналістом, керувати бойовими офіцерами та генералами. Дізнавшись про укладення невигідного для УНР миру з Польщею, герой цієї оповіді на знак протесту подав у відставку та емігрував до Чехословаччини.
У березні 1921 року Вишиваний виїхав до Відня. Написав статтю, в якій гостро розкритикував україно-польську угоду. Через цю статтю сина зрікся рідний батько, який дуже хотів отримати польську корону.
На еміграції герой моєї розповіді приймав активну участь у житті діаспори, постійно зустрічався з її лідерами та заохочував їх об'єднати зусилля, аби досягти мети-Незалежності України, намагався, використовуючи своє ім'я, довести провідним європейським політикам доцільність підтримки української справи. Втім, з часом відійшов від активної політичної діяльності та зайнявся бізнесом, однак не дуже вдало.
З початком Другої світової війни відмовився співпрацювати з нацистами та опинився під наглядом гестапо. Після завершення Другої світової жив у англійській зоні окупації Відня.
26 серпня 1947 року Василь Вишиваний був викрадений посеред білого дня радянською контррозвідкою СМЕРШ, яка звинуватила його у контактах з діячами ОУН. Його перевезли спочатку до Карлсбадської тюрми, а згодом-до Лук'янівської тюрми Києва.
У тюрмі у героя цієї оповіді загострився туберкульоз. Від нього він і помер 18 серпня 1948 року. Де похований Василь Вишиваний- достеменно невідомо.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 1
Загрузка комментариев
