Вовки, сіно і гордість

Буває таке бридке відчуття, коли хтось робить матню, а стидно тобі. Особливо коли ситуація не байдужа.

На мій погляд, не дати стадіон головному конкуренту для вирішального матчу в ситуації, коли свої завдання вирішені, є виявом дріб'язковості.

Навіть якби Динамо віддерло б Аякс і до останнього туру групового турніру Ліги чемпіонів претендувало на вихід в плей-офф, то все рівно вважав би вищезазначені дії жалюгідними.

А мені до зубного скреготу, до крику не хочеться, щоб моє Динамо виглядало закомплексованим паскудником.

Якби подібне зробив Шахтар, то я б не здивувався, бо це було б органічною дією, продовженням стилю.

Взагалі не розумію, чому з таким надривом реагують на постійні дрібненькі паскудства конкурентів Динамо. На мій хлопський розум це однаково, що до сліз ображатися, що вовки сіна не їдять. Так вони ж вовки! Підземні...

Крім того, нам по справжньому ще в борщ не накладали. Потреби нема, з такою то грою Динамо. Я так розумію Карпатам, Львову і Олександрії навіть платити не довелось. Вигідний бізнес.

Так що, як казав Іполіт у ванній: “Не мелочись, Наденька...”.

Що стосується святкової пропозиції заплатити гроші, щоб повболівати за Шахтар на морозі, то за це, канєшно, спасіба.

Це вже, гля, занадто вишукано, боюсь, не достойний честі.

Хворобливо інтелігентна знайома в таких випадках говорить: “Я валяюсь...”.

Хоча насправді хочеться по іншому послати.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости