За кожного мобілізованого у Російській Туві сім'ям обіцяють... по барану. Одразу можна отримати барана та вугілля, а потім ще й гроші на нову "Ладу" — така вартість людського життя в Росії (з новин).
Смотреть как баран на новые ворота (мокшансько-тувінська ідіома)
Арахтана Куцадана проводжали до армії всім селом.
Дівчата плакали, друзі витирали скупі чоловічі сльози, а тренер місцевої футбольної команди ридав навзрид.-Чого паришся, брате? - прошепелявив дід мобілізованого.
-І справді, радіти треба, - додала мати новобранця. – Ми за Арахтана такого барана здобули! Золото, а не баран. І вугілля нам рідна держава підкинула. Вже не замерзнемо взимку.
-Але це вам зиск, а мені що робити! - Тренер впав в істерику. - Такого голкіпера, як ваш син та онук, я ніде не знайду. А у нас наступної суботи вирішальна гра на першість району. Та ще й відкриття нового стадіону. Хоч бери і вашого барана на ворота!
Батько сімейства почухав за вухом.
-А що, думка гідна. Оголосити варто, що замість Арахтана Куцадана, який захищає російську державу, у воротах стоїть Чандак Куцадан. Бачите, тільки ім'я змінили, а прізвище ми йому, рятівнику нашому, залишили родинне, що від пращурів нам дісталося. Якщо трапиться з синком нещастя - впаде він від кулі нацистської, прізвище не зникне, продовжиться в нових поколіннях баранів.
-Треба б йому вівцю симпатичніше і покультурніше підшукати, - втираючи сльози щастя, підказала мати.
-Ось якщо наша команда виграє, всі вівці стадом за ним ходитимуть, - підсумував дід, і потягнувся за склянкою місцевої горілки араги, виготовленого з переброділого овечого молока.
...Під час футбольного матчу всі зі здивуванням та захопленням спостерігали за новачком команди господарів. Чотирьохногий голкіпер раз у раз рятував свої ворота, відбиваючи м'яч усіма можливими і неможливими частинами тіла: рогами, хвостом, навіть мухами, що осідлали його боки. А настирливого форварда гостей, який прорвався було до карного майданчика, він міцно-міцно покарав копитами, та ще в найвразливішу і найпікантнішу ділянку чоловічої анатомії. Суперники почали вимагати пенальті, а суддя, мабуть, не бажаючи зв'язуватися з парнокопитними, зафіксував офсайд (VAR до тувинської глибинки поки що не дійшов).
І раптом наприкінці першого тайму Чандак почав довго задивлятися у бік протилежних воріт, де на повну силу пихкав його двоногий візаві. Дворогий голкіпер із задоволенням зирнув би і на ворота власні, теж новенькі, що ще пахнули свіжесенькою тайговою деревиною. Але для цього слід було повернутися хвостом до гри, що вважалося б моветоном для поважаючого себе та партнерів барана. Тож він продовжував заворожено дивитись у напрямку штрафного майданчика суперника. А коли арбітр дав свисток на перерву, Чандак зі швидкістю тувинського метеорита Чунге кинувся через все поле, збиваючи по дорозі і товаришів по команді, і гостей, не забувши й про суддів.
Пробивши ґрунтовно дірку в сітці протилежних воріт, він вирвався на волю. Копита несли його в поле, де голкіпера-віртуоза, мабуть, чекала улюблена вівця. А в цей же час за тисячу кілометрів від рідної Туви Арахтан Куцадан готувався героїчно віддати життя в полях Херсонщини.
Євген Шрайман
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости