Збірна Росії зіграє у чемпіонаті Футбольної асоціації Центральної Азії. Серед учасників – Киргизія, Таджикистан, Афганістан. (з новин)
У чайхані кишлаку Чукуркул місцеві старійшини з гідністю попивали гарячий чай із піал і спостерігали за грою збірних Росії та Киргизії. Хоча кишлак знаходився в Узбекистані, всі аксакали вболівали за росіян (дуже запали в душу криваві зіткнення 2010 року в киргизькому Оші).
Хтось приніс і поставив у кутку чайхани триколор, а найстарший із старійшин – 95-річний Малiк захопив з собою червоний прапор з молотом і серпом.Саме він із збудженням коментував те, що відбувалося на полі.
-Дивися, Абдураїмов з м'ячем. Ну, бути голу!
-Це Дзюба, Малік-ака, - поправив наймолодший і найбільш знаючий Ровшан, якому було лише 78. Але міцного, як саксаул, Маліка ніхто і ніщо не могло зупинити.
-Ось, нарешті пас Красницькому дали. Він знає, що з м'ячем робити!
-Це - Головін, - знову втрутився Ровшан, але натрапив на злий погляд уболівальника з 80-річним стажем.
-Знаю, знаю, що Гена Красницький – хлопець головатий. Хоч і не узбек... А що там – Мишко Ан уже за киргизів грає.
Ніхто не пояснював шановному ветерану, що Ан понад 40 років тому розділив сумну долю команди «Пахтакор». Дуже не хотілося викликати старому «Швидку допомогу», яка в тих краях могла й не встигнути вчасно. У цей час у чайхану верхи на ішаку в'їхав Ходжа Насреддін, і всі привітали шановного гостя з Бухари.
- Який рахунок? - поцікавився мудрець, злазячи зі свого вухатого друга.
-Та пристойний, - відповів Абдулазіз, у минулі часи секретар парткому, а зараз мулла та керівник місцевого «Клубу підтримки Талібану». - Нічого киргизам не світить, туди їм і дорога. А скажіть, Ходжа-джан, якщо Росія переможе у турнірі, її допустять на чемпіонат світу?
Запитайте у мого ішака, - з хитриною в очах відповів Насреддін. А оскільки ніхто нічого не зрозумів, додав. – Якщо бажаєте, я вам притчу розповім.
-Жив колись падишах, який зовсім не розбирався у справах держави. Коли візирі приходили до нього за порадою, у того була лише одна фраза: «Запитайте у мого ішака». Тварина ж тільки сіно жувала, і теж не могла нічим допомогти зневіреним придворним. Вони ще більше впадали в депресію, і незабаром у скарбниці не залишилося жодної таньги. Державні мужі знову впали на коліна перед володарем, і знову почули від нього: «Запитайте у мого ішака». Робити нічого, побігли шукати віслюка, і знайшли його в полі, де він, зосереджено пихкаючи, здійснював процедуру, яку кожен із нас змушений робити після ситного обіду. Всі візирі, євнухи та інша придворна челядь присіли й наслідували приклад тварини. За ними підтягнулися декхани, ремісники, їхні дружини та діти. Довго ще після цього над полем стояв смердючий запах, від якого птахи падали на землю. А за два місяці вся земля навколо була всипана волокнистими рослинами білого кольору. Так падишах отримав бавовну, яка наповнила його скарбницю, і прославила наш край у всьому світі. Тому я знову повторюю: «Відповідь на ваше запитання дізнаєтесь у мого ішака».
Аксакали повернули голови назад, і їхньому погляду постало страшне видовище. Російський триколор ганчіркою валявся на підлозі, а впертий чотириногий супутник Ходжі Насреддіна зосереджено, точнісінько як його пра-пра-прадід, робив на прапорі те, що будь-який культурний ішак робитиме після ситного обіду. Старійшинам нічого не залишалося, як захопивши піали, вибігти на подвір'я. Про футбол всі миттєво забули.
Євген Шрайман
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
