Не словом, а ділом.

Вітаю всіх вболівальників Динамо (Київ)!

Чесно кажучи, лише після відвідування двох домашніх ігор Динамо (Київ) із Стяуа та донецьким Шахтарем до мене повернувся футбольний настрій і з’явилося бажання прокоментувати останні успіхи киян.

Ні, я не буду розбирати ці матчі, оскільки тут і без мене написано дуже багато.

На сьогодні, дуже багато компліментів висловлюють на адресу головного тренера Динамо, Сергія Реброва.

Слід відзначити, що Сергій Станіславович їх дійсно заслужив: за досить незначний проміжок часу він створив колектив, і саме це є головною його заслугою. Як на мене, саме таке вміння і відзначає тренера за покликанням, від тренера, який просто вирішив залишитися у футболі після успішної кар’єри футболіста (не будемо переходити на особистості).

Створення колективу без купівлі інших гравців (Теодорчик не рахується. Нехай Тео не ображається, просто він в команді не так давно ), дозволяє порівняти Сергія Реброва із Валерієм Лобановським, який під час свого повернення до Динамо в 90-ті роки минулого сторіччя зробив приблизно те ж саме.

Приємним є також той факт, що створення колективу відбулося без чергової чистки гравців, які «не відповідають славному імені Динамо (Київ)». Ідейє, знову ж таки, не рахується, оскільки його продаж – вдалий бізнес і нічого більше. Якби Ігор Суркіс його не продав, то це було б, як мінімум, не логічно.

І, мабуть, зараз вважаю за потрібне перейти до компліментів на адресу Ігоря Михайловича.

Зауважу, що в своєму першому пості на цьому сайті я висловив думку, що «риба гнійот з голови», маючи на увазі, що не в головному тренері (принаймні, не лише в ньому) основна причина невдач останніх років. За декілька років я не змінив своєї думки, оскільки вчинки Ігоря Михайловича не мали елементарної логіки.

В своєму недавньому інтерв’ю він висловився, що «надо не расслабляться и продолжать работать дальше. И опять-таки - продолжать строить боеспособную команду…».

Безумовно, Ігор Суркіс вже неодноразово це заявляв! Проте, до цього часу всі заяви про довіру молодим гравцям і про побудову команди на основі українців були лише гаслами.

Як на мене, всі ці гасла не втілилися в життя лише тому, що не було так званої «волі» в самого Ігоря Михайловича. Як він сам обмовився, була гонитва за певним місцем в ЧУ і ця гонитва призвела до того, що в клубі була відсутня будь-яка системність в підборі тренера, гравців, тактики тощо.

Якщо коротко, то російською мовою «шарахались из стороны в сторону»: то флангова гра Валерія Газаєва, то «дир-дир» Юрія Сьоміна…

Всі ці «шарахання» були зумовлені ще й донецькою пропагандою, яка всі ці роки проводилася по відношенню до київського Динамо: починалася на каналах Футбол та закінчувалася в інтернеті.

Складається враження, що за весь цей час свою думку про недоліки Динамо висловили, навіть, всі коти й собаки, що підкормлюються на Донбас-Арені. Частиною цієї пропаганди стали і ми з вами, висловлюючи своє «експєртноє мнєніє» маючи на те певні підстави, так і за їх відсутності.

Як наслідок, змінилася психологія як київських вболівальників, президенту клубу і гравців: виник міф «про нєпобєдімий Шахтьор» і створилася гегемонія донецького клубу в Україні.

Всі ми розуміємо за рахунок чого така гегемонія була досягнута і радує той факт, що зміни в країні сприяють тому, щоб мильна бульбашка під назвою «нєпобєдімий Шахтьор» лопнула.

Суддівство останнього протистояння свідчить про позитивні зрушення в цьому напрямку, але, на жаль, інструменти пропаганди поки що залишилися.

Не знаю, що саме: зміни в країні, фінансовий феєр-плей, труднощі із запрошенням висококласних іноземних футболістів в Україну, але певна революція відбулася і в голові Ігоря Суркіса!

У Ігоря Михайловича з’явилася та сама воля для змін, якої, на жаль, не вистачає, нинішнім керівникам нашої країни.

Він перестав жити емоціями та перейшов від слів до діла. Нарешті, багаторічні гасла почали втілюватися в життя: призначення системного головного тренера, довіра до вихованців власної школи, «точечне» підсилення…

Сьогодні можна однозначно стверджувати, що «київська риба» вже не гниє!

Сподіваюсь, що це явище не тимчасове, а лише початок тернистого шляху київського Динамо до великих перемог.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости