Кубок європейських чемпіонів 1965/1966. Сторінки історії

Кубок європейських чемпіонів 1965/1966

Фаворити: «Інтер», «Реал», «Бенфіка», «Манчестер Юнайтед», «Партизан»

Все ті ж 31 учасник.

1/16 фіналу

На першому етапі привертав увагу двобій «Фейєноорда» та «Реала». Рівень нідерландського футболу все зростав. Як свідчення перемога роттердамців вдома – 2:1. Щоправда в Мадриді піймав кураж Пушкаш (чотири голи) – 5:0.

З цікавинок відзначити варто звитягу «Бенфіки» над люксембурзьким чемпіоном – 18:0 за сумою двох матчів. Рекорд на всі часи! І це ще в Люксембург поїхали резервісти.

1/8 фіналу

Володар трофею «Інтер» розпочав захист титулу проти бухарестського «Динамо». І одразу поразка – 1:2. Та й в Мілані було вкрай важко – лише за хвилину до завершення гри Факкетті забив вирішальний гол – 2:0 Джачінто – один з найвидатніших фулбеків всіх часів. Вирізнявся швидкістю, витривалістю, фізичними якостями. Сильний, елегантний футболіст, великий джентельмен (одне вилучення за кар'єру за іронічні оплески). Грав виключно за «Інтер» (навічно номер «3» неро-адзурі). Чемпіон Європи та віце-чемпіон світу у складі збірної Італії.

Дуже хороший склад підібрався у бєлградського «Партизану». Чимало його гравців через кілька років гратимуть у фіналі ЧЄ-68. Спочатку югослави пройшли досить впевнено чемпіона Франції «Нант», а потім і чемпіона ФРН «Вердер».

Надзвичайно гостро проходила дуель «Бенфіки» та софійського «Левскі» – 2:2 і 3:2. Еусебіо був у розквіті сил, але болгари мали чим відповісти – у них була своя молода «зірка» - Георгій Аспарухов. Найкращий болгарський футболіст 20-го століття. Він був уособленням перших «золотих часів» болгарського футболу (збірна Болгарії тоді постійно грала на ЧС). Георгій трагічно загинув у автокатастрофі в 1971 році.

Інші фаворити пройшли до чвертьфіналу без особливих проблем.

1/4 фіналу

«Ференцварош» з елегантним Флоріаном Альбертом (останній великий мадяр) не зміг встояти в Мілані – 0:4. В в Будапешті «Інтер» закрив свої ворота на звичний замок.

«Реалу» випав «Андерлехт», якому щастило з сіткою. Але коли гол Поля Ван Гімста в Брюсселі приніс «бельгійським королям» перемогу – 1:0 всі замислитися. Ван Гімст був найвидатнішим бельгійським нападником минулого століття. І кілька разів входив в число фаворитів на здобуття «Золотого м'яча». Та в Мадриді все стало на свої місця – 4:2. Рахунок не відображає переваги господарів, просто під кінець «вершкові» розслабилися і пропустили двічі.

«Партизан» пройшов празьку «Спарту» – 1:4 та 5:0. Звичні качелі тих часів. Вважалося тоді, що два м'ячі цілком можна відіграти. Хоча одразу три – це рідкість і ту епоху.

Але до епохальних варто віднести протистояння «Манчестер Юнайтед» та «Бенфіки». Команда з Манчестера знову відродилися після трагедії. Та все ж «Бенфіку» тоді боялися всі. Домашні – 3:2 ще ні про що не говорили, бо далі чекав Лісабон. Та саме в Португалії зійшла «зірка» Джорджа Беста. Два м'ячі в перші десять хвилин від 19-річного таланту! Про «найкращого» заговорили по всій Європі. Звісно північно-ірландець відомий по всьому світі сьогодні. Але та перемога – 5:1 на стадіоні «Бенфіки» ще довго вражала всіх вболівальників.

1/2 фіналу

Через вісім років «Манчестер Юнайтед» знову летів в Бєлград. Не знаю з якими переживаннями зіткнулися, особливо ті хто пережив 1958 рік. Та після фантастичного попереднього раунду, англійській команді не вистачало напевно моральних сил – 0:2. А на «Олд Траффорд» вдалося відіграти лише один гол – 1:0.

Другий півфінал за складом був більш визначним. «Інтер» – «Реал». Повторення фіналу дворічної давнини, коли команда Еленіо Еррери не дала забити грізному «Реалу» жодного м'яча і виграла вперше трофей. Звісно чимало гравців залишилося з того матчу і «Реал» прагнув реваншу. Мадридці зіграли дуже акуратно в захисті – 1:0 та 1:1. Лише Факкетті забив їм одного разу.

То ж фінал. Брюссель. «Реал» – «Партизан». Навіть без Ді Стефано і Пушкаша, що завершили кар'єру, Мадрид був фаворитом. Та першими забили югослави. Та іспанці зуміли переломити ситуацію – спочатку Амансіо зрівняв рахунок, а за 5 хвилин до кінця Серена забив переможний гол. «Реал» вшосте виграв «вухатого» (трофей навічно віддали мадридцям та виготовили інший) і всі ці трофеї з ним здобував Пако Хенто, який встановив рекорд на довгі роки. Хто ж знав, що наступного Кубку Мадрид чекатиме 32 роки!

Пако Хенто був дещо в тіні інших зірок «Реалу». Та в кінці кар'єри став навіть капітаном. Він був швидким фланговим гравцем і з його передач частіше забивали інші. І все ж за майже 20 років він забив близько 200 голів.

Тренер мадридців Мігель Муньйос виграв вдруге КЄЧ. А ще тричі йому кубок підкорявся як гравцеві.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости