Чергові травневі канікули, у які нині занурилася Україна, підказали мені відповідь на запитання, яке я ставлю третій десяток років усюди, де можу. Чому наш футбольний сезон навесні 1992 року розірвали на дві частини? У результаті чого замість грати влітку на заповнених стадіонах наші команди грають узимку за порожніх трибун? Логіки у форматі «осінь-весна» в наших умовах немає жодної. Це доводить глибока криза вітчизняного футболу разом і ганебними, як для наших футбольних традицій, результатами українських команд у міжнародних змаганнях.
Чому ж тоді наші футбольні чиновники не повертаються до старого формату й не проводять чемпіонат з весни до осені, як це роблять у близьких до нас за кліматичними умовами Білорусі, Фінляндії, Швеції, Данії, Норвегії, Ісландії та ще кількох європейських країнах? Чому футбол у нас завершується, щойно починає зеленіти трава? Він би мав у цей час навпаки — розпочинатися.
Розгадка прийшла до мене у вимушені травневі вихідні. Я згадав, що українські футболісти та тренери завдяки формату «осінь-весна» мають не одну, а дві відпустки. Це всякі там Роналдо, Мессі, Ібрагімович і решта світових футбольних зірок мусять бігати по полю двічі на тиждень із серпня до червня. Після чого мають коротку відпустку. А потім знову — збори, рекламні турніри й новий виснажливий сезон у понад 10 місяців без перерви. Наші «майстри футболу» не такі. Мало того, що вони грають один раз на тиждень, а потреба кілька разів на рік вийти на поле всередині тижня сприймається ними, як каторжні тортури. Наші футболісти мають одразу дві відпустки. Влітку, разом зі згаданими зірками провідних чемпіонатів. І взимку, коли спочатку місяць відпочивають, а потім півтора місяця байдикують на зборах. Ну хто, скажіть, від цього відмовиться?
Не подумайте лише, що я наших футболістів у чомусь звинувачую. Ми — такі самі. Теж окрім законної відпустки маємо щороку новорічно-різдвяні та травневі канікули. Коли ми не проти декілька зайвих тижнів погуляти, то чим футболісти гірші? Який народ — такий і футбол.
Микола НЕСЕНЮК
А для тих, хто починає пеняти на погоду та +35 в липні, то іспанці та італійці мають набагато вищі температури, але грають не в сонцепік. а після 20 години. А то і пізніше - європраймтайм.
Но на счет двух отпусков в чем-то согласен. Месси не плачет, как ему тяжело в конце сезона. Зато наших как послушать, то за 3-4 месяца устали так, будто 10 играли.
Объясняю.
Вот цитирую Вас:
"як це роблять у близьких до нас за кліматичними умовами Білорусі, Фінляндії, Швеції, Данії, Норвегії, Ісландії "
...а теперь посмотрите на шведский климат, и сравните с украинским.
Отмечу, что в футбол стараются НЕ играть в месяцы, которые наиболее неприятны для игры с т.зр. климата. Это вроде ясная вещь, правда?
На большей части Украины зимой играть НЕ получится, ибо снег, мороз и так далее. А полей с подогревом очень мало, и - что также важно - трибун с подогревом ещё меньше. То есть - это мы разобрали. Украина, в отличие от Британии, Гольфстримом не омывается.
Но также не забудем отметить, что летом в Украине, как правило, ЖАРКО. А в июле, обычно, как я помню, зачастую бывает ОЧЕНЬ ЖАРКО. По крайней мере, температуры уровня 37-38 градусов удивления не вызывают. И вот по этому критерию Украина _резко_ отличается и от Швеции, и даже от Белоруси.
А питання: "Чому футбол у нас завершується, щойно починає зеленіти трава?" - взагалі притрусило... Бо на газонах цивілізованого світу трава зеленіє круглий рік, і в люті морози - за ними так доглядають!
Во-первых, кто мешает проводить осень-весна в те самые числа, дни и часы, что и весна-осень? Претензия просто смешная! Крокодил от носа до хвоста такой же длины, как и от хвоста к носу. Кто заставляет делать летнюю паузу между чемпионатами?
Во-вторых, кто сказал Несенюку, что играть при +35 легче, чем при -5? Не нравится зимний футбол? Уменьшите летнюю паузу или уберите совсем. Вот вам и весна-осень.
В-третьих, летом город полупустой. И не нужно рассказывать, что народ летом ломится на стадионы.
В-четвертых, главной причиной системы осень-весна было и остается то, что в еврокубках должны играть победители текущего года, а не предыдущего. Николай отлично знает, что за тот фактически год, который проходит от конца первенства весна-осень до еврокубков, от большинства команд практически ничего не остается. Да и сама команда может исчезнуть.
Николай Несенюк постоянно носится с этой идеей, и постоянно приходится объяснять, что это просто шиз.