Ребров уехал по маршруту Лобановского

До минулого тижня останнім українським футбольним тренером, який подався з Києва до країни Близького Сходу, був Валерій Лобановський. 27 років потому тим же маршрутом вирушив Сергій Ребров. І це не єдина паралель: 1990-го, коли йшов Лобановський, чемпіонат Радянського Союзу розпадався на очах. Київське «Динамо», яке він до того очолював, залишали гравці в пошуках кращої долі. Нічого не нагадує?

Наступні два роки в тренерській біографії Сергія Реб­рова можна сміливо пропускати. Чемпіонат Саудівської Аравії попри шалені гроші, які там крутяться, — на глибокій периферії великого футболу. І так буде ще дуже довго. Ви можете назвати футбольну зірку, яка переїхала із Саудівської Аравії до провідних клубів Європи? А тренера, який після «арабського періоду» повернувся би до справжнього футболу? Можливо, такі є, але про них знають лише фахівці.

Тож виходить, що після роботи в щедрих арабських королів у Реброва одна дорога — назад у київське «Динамо». Яким клуб буде найближчими роками, не візьметься сказати ніхто. Приблизно так само, як це було 1990-го. Одне можна стверджувати: «Динамо» не зникне. Продовжуватиме боротися за перше місце в Україні та, відповідно до можливостей, в Європі. Може, за кілька років у динамівців, як і 20 років тому, буде все — і не вистачатиме лише Лобановського, перепрошую, Реброва?

А коли без аналогій, то вибір Сергія Реброва видається щонайменше дивним. Звісно, коли йдеться не лише про гроші, а й про зростання як тренера. З іншого боку, фахівців із тренерськими «продипломами» в Україні нині ледве не більше, ніж футболістів. І жодного з них до Саудівської Аравії чи ще якого Кувейту щось не кличуть.

Зізнаюсь, очікував побачити Реброва в Англії, де він сам грав, де його добре знають і як футболіста, і як тренера. Але сталося так, як сталося. І навряд чи згадані історичні паралелі щось насправді означають. Просто ще один український тренер поїхав за маршрутом Лобановського. Щасти йому!

Микола НЕСЕНЮК