Мій Шахтар

В цьому році, я вперше вболівав за Шахтар в ЛЧ.

Шахтар представляв Україну. Шахтар представляв українське місто Донецьк.

Незважаючи на окупацію в найсильнішому футбольному турнірі Україну представляла команда з міста Донецьк. Я думаю, що це неймовірно важливо.

Свого часу, можна було спробувати спасти Таврію чи Севас для України.

Для іміджу країни це було б дуже важливо. Схожа ситуація в Грузії, де команди з окупований території грають та живуть в інших містах. Показуючи всім, що це тільки на певний час вони гості, а скоро вони повернуться додому.

На жаль, в України не знайшлося коштів та політичної волі для того, щоб піти на такий крок. Звичайно, що до Ахметова, Луческу, Срни чи Адріано можна відноситися по різному. Але сьогодні вони в першу чергу грають за честь та імідж України

З іншої сторони -суперники в Шахтаря були такі по групі, що навіть при великому бажанні симпатизувати їм я не можу.

Гравці БАТе дозволили собі дуже багато зайвого в матчі з Динамо в 2010 році. Після того ставлення до команди завжди негативне.

Атлетіку неймовірно симпатизував при Б»єлсті( сьогоднішній Марсель тому підтвердження), але після вивішування тряпок в підтримку бандитів, терористів та іншої наволочі в першому матчі ЛЧ проти Шахтаря, ставлення до команди змінилося. Я більше ніколи не хочу бачити матчі цієї команди.

Порту є Порту. По грі вони Шахтар переважали. Хоча спаслися в обох матчах на останніх хвилинах. Команда, яка має хребет, команда яка вміє виховувати та продавати.

Дуже легко робити висновки коли ти сам все бачиш власними очима. Я не одноразово бачив в місті Тараса Степаненка. Він склав на мене дуже позитивне враження. Скромний, вихований, чемний( майже антипод себе на полі), без замахів на зіркову хворобу. Дуже приємно бачити гравця національної збірної України, коли він просто прогулюється вулицями міста.

Мені дуже сподобалися слова Андрія Ярмоленка, який сказав, що ставлення до Шахтаря в нього змінилося( хоча раніше він навіть не приховував, що вболіває проти гірників в єврокубках). Так само і я – вболіваю за українців в Шахтарі. За Степаненка, за Кривцова, за Шевчука, який в 35 років втирає носи різного роду мажорам та піжонам, які не можуть скласти собі ціни. За ультрас команди, які навіть в часи януковича мали свою позицію, за вболівальників, які незважаючи ні нащо, приходять, залишаються з командою.